КОНАШЕ́ВИЧ Володимир Михайлович (Kонашевич Владимир Михайлович; 07(19). 05. 1888, м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., РФ — 27. 02. 1963, Ленін­град, нині Санкт-Пе­тербург) — російський живописець і графік. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1945). Доктор мистецтво­знавства (1945). Родина пере­їхала 1889 до Москви. Від 1897 — у Чернігові, де К. закінчив реальне училище, на­вчався приватно мистецтву в І. Михайлова, П. Циганка, І. Рашевського (1910-і роки). Закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури (1913; викладачі К. Коровін, С. Малютін). Повернувся до Чернігова, де взяв 1915 участь у художній ви­ставці. Створював жанрові полотна, копіював роз­писи. Від 1915 — у Петро­гра­ді (нині Санкт-Пе­тербург). Брав участь у роз­писах Юсуповського палацу (1915–17) та петербурзьких особ­­няків, ре­ставрації Па­вловського палацу-музею. Проєктував паркети, меблі, інтерʼєри. Вів клас композиції у жіночій Школі народного мистецтва (1916–19). Працював помічником хранителя Па­вловського палацу-музею (1918–26). Викладач рисунку Академії мистецтв (1921–30, 1944–48), керівник літо­­графічної майстерні (1921–30). Учас­ник створе­н­ня памʼятника Жер­твам революції на Марсовому полі у Петро­граді.

Оформляв дитячі книги, зокрема створив «Азбуку в рисунках» (великі зображе­н­ня предметів і тварин виконав у техніці акварелі), оформив книгу «Роз­овая азбука» К. Солов­йової (обидві — 1918). Автор ілюстрацій до повістей «Бежин луг» і «Поме­щик» І. Тургенєва, «Женитьба» М. Гоголя, «Белые ночи» Ф. До­­стоєвського, збірки поезій А. Фе­та (1921), казок «Кот в са­­погах», «Мальчик с пальчик» і «Красная Шапочка» Ш. Перро, «Сказка о рыбаке и рыбке» О. Пуш­кіна (усі — Берлін, 1922), роману «Земле­ко­пы» Е. Золя, оповіда­н­ня «Крас­ный смех» Л. Андреєва, вірша «Дом, который построил Джек», казок «Пожар» С. Маршака (усі — Петро­град, 1923), «Мухина свадь­ба» (Ленин­град; Москва, 1924), «Путаница» (Москва, 1926), «Муха-Цокотуха» (Ленин­град, 1927; Москва, 1960), «Тараканище», «Телефон», «Мойдодыр» (усі — Москва, 1935) та «Чудо-дерево» (Москва; Ленин­град, 1944), «Сказок» К. Чуковського (Мос­ква, 1935) та Г.-К. Андерсена (Москва; Ленин­град, 1950), збірки англійських казок у пере­кладах С. Мар­шака «Плывет, плывет кораб­лик» (Москва, 1956) та збірки «Сказки ста­­рого Сюня» (Ленин­град, 1957) — Срібна медаль Між­народної ви­ставки книжкового мистецтва у Ляйпцизі, збірки французьких народних пісень «Сюзон и Мотылек» (1959), «Сказки» (1962; обидва — Москва) О. Пуш­кіна. Брав участь в оформлен­ні «Атласа пере­ливания крови» (Ленин­град, 1946). Персональні ви­ставки — у Петро­граді (1921), Ленін­граді (1930, 1934, 1939, 1958, посмертна — 1967). Член обʼ­єд­на­н­ня «Мир искус­ства» (1922–24). На початку 1920-х років створював також видавничі знаки, екслібриси, віньєтки, обкладинки. У середині 1920-х років у техніці деревориту оформив «Повесть о том, как пос­сорились Иван Ива­нович с Иваном Никифоровичем» М. Гоголя, збірку казок О. Пушкіна; на початку 1930-х років — «Из­бран­ные прои­зведения» А. Чехова, «Сирень цветет» М. Зощенка, «Сти­­хотворения» Г. Гайне, «Города и годы» К. Федіна, «Повесть» Б. Пастернака. Літо­графії до повісті «Манон Леско» Прево (1931) від­значені золотою меда­л­лю на Всесвітній ви­ставці у Парижі (1937). Спів­­працював із видавництвом «Радуга», Держ­видавом. Після стат­ті «О художниках-пачкунах» («Правда», 1936, 1 марта) К., В. Лебедєва, Т. Мавріну, Ю. Васнецова та ін. звинувачували у формаліз­мі. Продовжуючи традиції книжкової графіки обʼ­єд­на­н­ня «Мир искус­ства», К. створив власний стиль дитячої ілюстрації з характерною декоративною виразністю, емоційністю, особливою поетичною фантазією та гумором. Окремі роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (Санкт-Пе­тер­бург). Опублікував книгу К. «О себе и сво­ем деле: Воспоминания. Статьи. Письма» (Москва, 1968).