КОНДАКО́В Никодим Па­влович (Кондаков Никодим Па­влович; 01(13). 11. 1844, с. Халань Курскської губ., нині с. Велика Халань Бєлгородської обл., РФ — 17. 02. 1925, Прага) — російський історик і мистецтвозна­вець. Доктор теорії та історії мистецтв (1877), академік Академії мистецтв (1893), Санкт-Пе­тербурзьку Академію наук (1898). Член Одеського товариства історії та старожитностей, Російського археологічного товариства (від 1886). Закінчив Московський університет (1865). Від­тоді вчителював у Москві; 1870–88 і 1918–20 працював у Новоросійському університеті в Одесі (від 1877 — ординарний професор); 1888–1917 — ординарний професор Петро­градського університету (нині Санкт-Пе­тербург) і завідувач від­діле­н­ня мистецтва середніх віків та епохи від­родже­н­ня Ермітажу. 1920 емігрував за кордон, від 1922 читав лекції у Карловому університеті в Празі. Досліджував історію середньовічного і давньорусткого мистецтва та ікони. Один із фундаторів су­часної візантиністки, засновник іконо­графічного методу в російського мистецтво­знавстві та нового наукового роз­ділу — історії візантійського мистецтва. В Одесі створив перший у Російській імперії му­­зей античних зліпків. Серед учнів — Д. Айналов, С. Жебельов, Є. Ре­дін, Ф. Шміт.