Кондратенко Віктор Андрійович

Визначення і загальна характеристика

КОНДРАТЕ́НКО Віктор Андрійович (27. 01(09. 02). 1911, Харків — 10. 08. 1987, Київ) — письменник, кінодраматург. Член СП (1940) та СКін (1958) СРСР. Літ. премія ім. О. Фадєєва СП СРСР (1974). Заслужений діяч культури Польщі (1978). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди CРСР. Навч. у Харків. ІНО (1929–30), закін. Київ. танк. тех. училище (1940). Відвідував літ. сту­­дію Будинку укр. літераторів ім. В. Еллана-Блакитного. Працював на заводі «Електросталь» (Харків, 1930); військкором г. «Крас­­ная армия» (1934–40); у ж. «Советская Украина» (1945–56); нач. Упр. з виробництва фільмів Міністерства культури УРСР (1957–64); гол. ред. ж. «Радуга» (1965–74). Був секр. оборон. секції (1941), очолював військ.-художню комісію (1975–86) СПУ. Писав російською мовою. Друкувався у харків. періодиці від 1927, а також у г. «Правда», «Комсомоль­ская правда», ж. «Пограничник». Від 1941 осн. тематика творчос­ті — героїзм рад. людей під час 2-ї світової війни. У фронт. віршах — віра в перемогу, вищість і незнищенність люд. духу. Автор зб. «Стихи» (Х., 1934); зб. нарисів «От Збруча до Сана. Записки военного корреспондента» (К., 1940); кн. «Фронтовые очерки», «Полковник» (обидві — Уфа, 1942); поет. зб. «Кровью сердца» (1946), «Гвардейцы» (1950), «Великое время» (1952), «Дороги наступления» (1953), «Восход солнца» (1975; усі — Київ); романів «Курская дуга» (К., 1960; 1966; 1970; 1975; 1991; Мос­ква, 1967; 1973), «Полюшко-поле» (Мос­ква, 1971; 1977; К., 1991), «В отблеске гроз» (К., 1986); повістей «Через черную топь» (К., 1979; Мос­ква, 1983), «Без объявления войны» (1981), «Внимание: “Молния”!» (1983), «Мальчики “Грома”» (1985; усі — Київ); сценаріїв х/ф «Фортеця на колесах» (1960, реж. О. Ленціус), д/ф «Генерал Ватутін» (1975, реж. О. Косінов), «Генерал Кирпонос» (1977, реж. Л. Букін; усі — Київ). Романи К. «Останній комендант» (1968), «Вторгнення» (1970; обидва — Київ) переклав із російської мови Ф. Скляр. У ж. «Радуга» надруковано добірку віршів «Надежное крыло» (1987, № 1) та розділ із незаверш. ро­­ману «Главный удар» (1991, № 3).

Завантажити статтю