Кононенко Павло Трохимович

КОНОНЕ́НКО Павло Трохимович (29. 06(12. 07). 1900, с. Івано-Михайлівка, нині Новомосков. р-ну Дніпроп. обл. — 13. 03. 1971, Дніпропетровськ) — письменник. Член СПУ (1937). Учасник воєн. дій 1918–20 та 2-ї світової вій­ни. Закін. Літ. інститут у Москві (1938). Служив у Червоній армії. Дебютував 1927 добіркою віршів у г. «Красная армия». Автор зб. поезій «Ми йдемо вперед» (Х., 1931), «В один голос», «Наступ» (обидві — Харків; Київ, 1932), «Шля­хи» (1957), «Незабутнє» (1960; обидві — Дніпропетровськ), «Заради щастя» (К., 1961), «Осін­ні акварелі» (Дн., 1970), а також романів-хронік «Гостра могила» (К., 1963; 1970) і «Гомін у хащі» (Дн., 1968), в яких відтворено боротьбу більшовиків за встановлення рад. влади на Катеринославщині. Заарешт. 1938, за звинуваченням в участі у військ.-фашист. змові засудж. до 10-ти р. виправно-труд. табо­рів. Відбував покарання у Ново­сибір. обл. (РФ). Реабіліт. 1955. Його ім’я присвоєно літ. об’єд­нан­ню Дніпроп. НСПУ; 2008 засн. міську мист. премію ім. К.

Рекомендована література

1. Селіванов В. Д. Є такі речі в жит­ті, що лишаються нетлінними. Павло Ко­­ноненко // Скіф. профілі. Хроніка-2000. К., 2008.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю