Кононівка

Визначення і загальна характеристика

КОНОНІ́ВКА — село Драбівського ра­йону Чер­­каської області. Кононів. сільс. раді під­порядк. однойм. с-ще (від­­­стань від с. К. — 2 км), в якому роз­таш. залізнична станція (від­крита 1901, коли була прокладена залізниця Київ–Полтава). Село К. знаходиться у верх. течії р. Чумгак (притока Оржиці, бас. Дніпра), за 100 км від обл. центру, за 27 км від райцентру та за 5 км від автостради Київ–Харків. Площа 4,99 км². На­­сел. 841 особа (2001), пере­важ­но українці. За пере­казами, пер­шим на цих землях 1680 оселився козак Конон. Через 8 р. він свій хутір продав Лубен. пол­ковнику Леонтію Свічці, після смерті якого власником став син — Лукʼян Свічка. Остан­ній почав заселяти хутір і роз­водити в навколиш. степах коней, велику рогату худобу й овець. Від 1731 — у власності Якова Ли­­зогуба. На поч. 20 ст. тут при­дбав 1100 дес. землі громад. діяч, публіцист, видавець Є. Чикаленко. Згодом він 700 дес. продав селянам, а собі залишив 400 дес. з садибою, де вів зразк. госп-во, налагодив науко­во об­ґрунт. систему обробітку земель. У різний час у нього гос­тювали М. Грушевський, В. Вин­­ниченко, Д. Яворницький, В. Ле­­он­тович, І. Карпенко-Карий, В. Са­­мійленко, М. Лисенко, О. Сластьон, Б. Грінченко, С. Єфремов та ін. ви­значні укр. діячі. Спочатку саме в К., під час пере­бува­н­ня в Чикаленків улітку 1908, мав писати свій майбут. шедевр «Intermezzo» М. Коцюбинський, проте згодом пере­думав. Ця ім­пресіоніст. новела, присвячена «кононів. полям», ви­йшла з-під його пера восени в Чернігові. Посилаючись на роз­­повіді старих кононівчан, у «Спо­гадах» М. Коцюбинський писав: «Кононівка, колишня власність потомка українського козацько­го старшини Лукашевича. Одного разу Лукашевич привіз у Кононівку разом з собою Т. Шев­ченка з Яготина. Коли вони вві­­йшли в перед­покій, то побачили, що слуга спав. Пан Лукашевич так роз­лютився, що роз­будив того ляпасом по облич­чі. Побачивши це, Кобзар повернувся, ви­йшов з перед­покою і пішки направився до Яготина».

Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 329 осіб), за­знали сталін. ре­пре­сій. На поч. 19 — в 1-й чв. 20 ст. — у складі Полтав. губ. Від лютого 1932 — у складі Київ., від жовтня того ж року — Харків., від 1937 — Полтав., від 1954 — Черкас. обл. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 176 жит. села. На поч. 1970-х рр. мешкало бл. 1,2 тис. осіб. Нині у К. — заг.-осв. шко­­ла, дитсадок; Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Діє церква св. Миколая УПЦ МП. Встановлено памʼятні знаки на честь Є. Чикаленка та жертвам голодомору 1932–33, обеліск Слави воїнам-односельчанам і памʼятник воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Залізничну ст. К. згадує О. Ста­­німір у кн. спогадів «Моя участь у визвольних змага­н­нях 1917–1920» (Торонто, 1966).

Літ.: Пономаренко М. Коцюбинський на Драбівщині // Прапор Жовтня. 1981, 10 берез.; Халіман В. М. М. Коцюбинський у Кононівці // Там само. 1982, 24 черв.; Чикаленко Є. Щоден­ник (1907–1917): У 2 т. К., 2005; Щербак В. Євген Харлампі­йович Чикаленко і Кононівка // Драбівщина. 2006, 19 серп.

Г. С. Латиш

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю