Конституційний договір

КОН­СТИТУЦІ́ЙНИЙ ДО́ГОВІР — угода двох або декількох субʼєк­тів кон­ституційного права, що має загальнонормативне значе­н­ня. К. д. є різновидом публіч. норматив. договорів. Договори з норматив. змістом, на від­міну від більшості індивід.-правових (цивіл.-правових) до­говорів, містять заг. правила поведінки і не мають персоніфіков., разового характеру. Прикладом є політико-правова угода між ВР і Президентом України про осн. засади організації та функціонува­н­ня держ. влади й місц. самоврядува­н­ня на період до прийня­т­тя нової Кон­ституції України, укладена 8 червня 1995 у Києві (під­писана Головою ВР України О. Морозом, Президентом України Л. Кучмою та нар. депутатами) з метою уникне­н­ня не­узгодженостей між чин­ними нормами Кон­ституції України і нормами Закону «Про державну владу і місцеве самоврядува­н­ня в Україні» та введе­н­ня цього Закону в систему правових актів, що ви­значають кон­ституц. лад України (одна його частина — власне положе­н­ня договору, ін. — текст Закону «Про державну владу і місцеве самоврядува­н­ня в Украї­ні»). Де-факто цей К. д. був тим­час. Кон­ституцією, яка складалася з преамбули, 8-ми роз­ділів і 61 стат­ті (втратив чин­ність після прийня­т­тя Кон­ституції Украї­­ни 28 червня 1996). Втіле­н­ня у життя положень К. д. створило належну правову базу для діяльності органів виконав. влади та президент. адміністрації. Проектом К. д. залишилася Кон­­ституція ЄС (повна офіц. назва — Договір про за­провадже­н­ня Кон­­ституції для Європи) — між­нар. договір, покликаний ві­ді­гравати роль кон­ституції ЄС і замінити всі колишні установчі акти ЄС (під­писаний у Римі 29 жовтня 2004, однак чин­ності не набрав). Його замінив Лісабон. до­­говір, домовленості про укладе­н­ня якого як спрощеної версії Кон­ституції ЄС досягнуто на са­міті ЄС 22–23 червня 2007 (під­­писаний 13 грудня того ж року).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю