КУ́БА Людвік (Kuba Ludvík; 16. 04. 1863, м. Подєбради, нині Чехія — 30. 11. 1956, Прага) — чеський фольк­лорист, музико­знавець, живописець. Академік Чеської академії наук і мистецтв. Народний художник Чеської РСР (1945). Музичну освіту здобув у Празькій орган­ній школі (1877–79) та учительському ін­ституті у Кутній Горі (нині Чехія, 1880–83). Живопису на­вчався у Празі (1891–93), Парижі (1893–95) та Мюнхені (1896–1904). Від­­відав низку європейських країн, зокрема на за­проше­н­ня професора Університету св. Володимира у Києві А. Степовича — Східну Україну (1886, 1887) та Галичину (1886), а також на стипендію Т.-Ґ. Масарика — Закарпа­т­тя (1929). Видав 16 збірок «Slovanstvo ve svých spěvech» (Praha, 1884–1929; 4000 пісень), де у 1-й книзі 6-го тому опублікував 130 українських народних пісень та 11 інструментальних мелодій, зокрема зразки багатоголос­ся, під на­звою «Písně maloruské». Записи пісень ілюстрував замальовками музичних інструментів, краєвидів, памʼяток архітектури, народного одягу («Хата в лісі в Іскровці на Полтавщині», «Церк­ва в Британах», «Господарство Балабутових у Волкові», «Церква у Волкові», «Українська дівчина, що зриває фасолю», «Українець» та ін.). Під час подорожей українськими землями зу­стрічався з М. Лисенком, Ф. Колес­сою та І. Фран­ком, про якого залишив спогади («Jak jsem se seznámil s Ivanem Frankem» // «Z dejín československo-ukrajinských vztʼahov», Bratislava, 1957). Автор низки статей і досліджень про Україну та її пісні: «Za písní maloruskou» («Květy»), «Malo­ruský lyrník» («Ruch»; обидва — 1887), «Robotčij chor jihoruský» («Ča­sopis Českého Muzea»), «Na lovu v Britanech» («Lumír»; обидва — 1888), «Na Haličské Rusi» («Česko­slovenská re­publika», 1922), «Slo­van­ský západ a východ. Svazek I» (Praha, 1933). Почесний доктор Празького університету (1936), по­чесний професор Академії музичних мистецтв у Празі.