Куба Людвік

Визначення і загальна характеристика

КУ́БА Людвік (Kuba Ludvík; 16. 04. 1863, м. Подєбради, нині Чехія — 30. 11. 1956, Прага) — чеський фольк­лорист, музико­знавець, живописець. Акад. Чес. академії наук і мистецтв. Народний художник Чес. РСР (1945). Муз. освіту здобув у Праз. орган. школі (1877–79) та учител. ін­ституті у Кутній Горі (нині Чехія, 1880–83). Живопису навч. у Празі (1891–93), Парижі (1893–95) та Мюнхені (1896–1904). Від­­відав низку європ. країн, зокрема на за­проше­н­ня проф. Університету св. Володимира у Києві А. Степовича — Сх. Україну (1886, 1887) та Галичину (1886), а також на стипендію Т.-Ґ. Масарика — Закарпа­т­тя (1929). Видав 16 зб. «Slovanstvo ve svých spěvech» (Praha, 1884–1929; 4000 пісень), де у 1-й кн. 6-го тому опубл. 130 укр. нар. пісень та 11 інструм. мелодій, зокрема зразки багатоголос­ся, під на­звою «Písně maloruské». Записи пісень ілюстрував замальовками муз. інструментів, краєвидів, памʼяток архітектури, нар. одягу («Хата в лісі в Іскровці на Полтавщині», «Церк­ва в Британах», «Господарство Балабутових у Волкові», «Церква у Волкові», «Українська дівчина, що зриває фасолю», «Українець» та ін.). Під час подорожей укр. землями зу­стрічався з М. Лисенком, Ф. Колес­сою та І. Фран­ком, про якого залишив спогади («Jak jsem se seznámil s Ivanem Frankem» // «Z dejín československo-ukrajinských vztʼahov», Bratislava, 1957). Автор низки статей і дослідж. про Україну та її пісні: «Za písní maloruskou» («Květy»), «Malo­ruský lyrník» («Ruch»; обидва — 1887), «Robotčij chor jihoruský» («Ča­sopis Českého Muzea»), «Na lovu v Britanech» («Lumír»; обидва — 1888), «Na Haličské Rusi» («Česko­slovenská re­publika», 1922), «Slo­van­ský západ a východ. Svazek I» (Praha, 1933). Почес. д-р Праз. університету (1936), по­чес. проф. Академії муз. мистецтв у Празі.

Літ.: J. Stanislav. Ludvík Kuba, zakla­datel slovanské hudební folkloristiky. Praha, 1963; Мольнар М. Людвік Куба про Україну. К., 1963; P. Keleta. Ludvík Kuba a Ukrajina // Ludvík Kuba — folklorist, spiso­vatel a moler. Bautzen, 2003.

М. І. Мушинка

Завантажити статтю