Кулаков Олексій Геннадійович
КУЛАКО́В Олексій Геннадійович (08. 06. 1967, Харків) — живописець. Чоловік Н. Папірної. Засл. художник України (2003). Член НСХУ (1999). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1995; викл. А. Константинопольський, В. Сизиков, О. Хмельницький), де й працював до 1997 викл. каф. академ. живопису. На творчій роботі. У класич. манері створює істор., батал. полотна. Учасник всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1993. Персон. — у С.-Петербурзі (2009), Радомишлі (Житомир. обл., 2011). Окремі роботи зберігаються у Держ. істор.-культур. музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім» (м. Новгород-Сіверський Черніг. обл.), Музеї боротьби за незалежність (Скопʼє).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Дарування волі» (1995), «Запорозький суд» (1996), «Старий чернець» (1997), «Битва князя Ігоря» (1998), «Слово про князя Ігоря» (1999), «Кумири» (2000), «Державотворення», «Відродження» (обидва — 2001), «Викрадення України» (2003), «Антоній та Феодосій Печерські» (2004), «Ґрюнвальдська битва» (2008), «Битва на Мечкиному камені», «І. Малишевський» (обидва — 2010); розпис плафона «Правосуддя» (центр. зал Верхов. Суду України, Київ, 2007).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
