Королюк Володимир Дорофійович
Визначення і загальна характеристика
КОРОЛЮ́К Володимир Дорофійович (28. 02. 1921, м. Кутаїсі, Грузія — 26. 12. 1981, Москва) — історик. Доктор історичних наук (1965). Закін. Моск. університет (1943). Учень М. Граціанського та В. Пічети. Від 1947 працював у Інституті слов’янознавства і балканістики АН СРСР (Москва): від 1965 — зав. сектору історії середніх віків; водночас — заступник гол. ред. ж. «Советское славяноведение». Досліджував проблеми етногенезу слов’ян. і сх.-роман. народів (наголошував на вирішал. ролі етніч. самосвідомості під час формування етносів), розвиток феодал. відносин та держав у сх. і зх. слов’ян (зокрема розробив нову концепцію становлення феодалізму в Польщі), історію славістики. Одним із перших серед рад. істориків зацікавився вивченням міжнар. відносин періоду середньовіччя у Центр. і Сх. Європі. Його праці фактично ознаменували відродження славістики у СРСР в 2-й пол. 20 ст. У Інституті слов’янознавства РАН щороку проводять наук. конф. «Славяне и их соседи», присвяч. пам’яті К.
Додаткові відомості
- Основні праці
- История Польши. Т. 1–3. Москва, 1954–56 (співавт.); Древнепольское государство. Москва, 1957; К вопросу о посольстве в Москву от запорожского гетмана Петра Сагайдачного в 1620 г. // Славян. арх.: Сб. статей и мат. Москва, 1958; Западные славяне и Киевская Русь в X–XІ вв. Москва, 1964; Основні етапи розвитку ранньофеодальної державності у східних і західних слов’ян // УІЖ. 1969. № 12; Славяне и восточные романцы в эпоху раннего средневековья: Политическая и этническая история. Москва, 1985.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
