КУЛИКО́ВСЬКИЙ Павло Григорович (25. 12. 1875(06. 01. 1876), Житомир — 01. 10. 1956, Київ) — математик. Кандидат технічних наук (1937; без захисту дис.). Закін. Університет св. Володими­­ра у Києві (1900), С.-Пе­тербур. технол. ін­ститут (1907). Від­тоді до 1915 працю­вав інж. паротяготех. бюро Сор­мов. заводів (Нижньогород. губ., Росія); водно­час 1908–15 — викладач Сормов. тех. курсів; 1915–18 — зав. тех. від­ділу та гол. механік заводу «Вулкан»; водночас 1917–18 — викладач і декан мех. від­ділу Пролетар. політехнікуму (обидва — Петро­град, нині С.-Пе­тербург); 1918–19 — викладач Київ. політех. ін­ституту; 1919–20 — директор серед. тех. змішаної школи; 1920–23 — директор і викл. профес. тех. школи, дир. технікуму (оби­дві — м. Тараща, нині Київ. обл.); 1923–24 — зав. тех. від­ділу заводу «Більшовик» (Київ); 1923–41 — завідувач кафедри математики Київ. політех. ін­ституту; 1941–45 — проф., завідувач кафедри фізики і математики Азов.-Чорномор. ін­ституту (м. Ку­станай, Казах­стан); 1945–48 — ст. лаборант каф. математики Київ. політех. ін­ституту. Основні напрями наук. досліджень: опір матеріалів, вища математика. Під­готував курс з логарифміч. лінійки. Автор низки посібників для викладачів з вищої математики, нарис. геометрії, тех. кресле­н­ня. Був композитором-аматором, писав ро­манси на сл. Т. Шевченка.