КУ́МПАНИ — геологи, брати. Семен Васильович (21. 07. 1881, Кишинів — 27. 06. 1948, Ленін­град, нині С.-Пе­тербург) — фахівець з методики роз­відки та геології вугі­л­ля. Доктор геолого-мінералогічних наук (1938), професор (1934). Закін. Пет­­рогр. гірн. ін­ститут (1916, нині С.-Пе­тербург), де й викладав: від 1931 — проф., засн. і завідувач кафедри розв. справи. Водночас працював у Центр. н.-д. геол.-розв. ін­ституті (Ленін­град). Досліджував вугіл. родовища та здійснював геол. зніма­н­ня і роз­відку в Донбасі, Кузбазі, Казах­стані, Сх. Сибіру. Брав також участь у ви­вчен­ні горючих сланців пн.-зх. частини Рос. платформи. Серед праць — «Опробование месторождений камен­ного угля и горючих сланцев» (Москва; Ленин­­град, 1932), «Курс ра­зведочного дела» (ч. 1–2, Москва; Ленин­град, 1934–37, спів­­авт.), «Гео­ло­го-экономический очерк Кузнецкого бас­сейна» (Москва; Ленин­град, 1948). Петро Васи­льович (24. 11(06. 12). 1891, Кишинів — 1937, Ленін­град) — па­леонтолог, страти­граф. Закін. Ленінгр. університет (1920-і рр.). Працював ст. колектором у М. Андрусова в м. Керч (нині АР Крим); 1922–23 — зав. Штерів. групи (нині Луган. обл.) геол.-розв. пар­тії Донвугі; від­тоді — у Центр. н.-д. геол.-розв. ін­ституті (Ленін­град). Ви­вчав про­блеми страти­графії, палео­графії і палеотектоніки Донбасу. Роз­глядав генезис і вік пн.-донец. агломерату (товща потуж. до 400–500 м, яка складається з уламків камʼя­новугіл., пермсько-тріас. і верх­ньо­крейд. порід, роз­винута в нижній течії річок Глибока і Калитва), описав декілька печер у вапняках побл. с-щ Каракуб­буд (нині м. Комсомольське Старобешів. р-ну) та Новотроїцьке (нині смт Волновас. р-ну; обидва — Донец. обл.). Автор пр. «Седьмой подра­йон Кальмиус-Торецкого ра­йона» («Гидрогеологический очерк Донбас­са», Москва, 1930), «Угли ЦУО и условия их залегания» («Атлас энергетических ре­сурсов СССР», Москва; Ленин­град, 1934).