Кунів

КУ́НІВ — село Ізяславського ра­йону Хмельницької області. Кунів. сільс. раді під­порядк. села Антонівка, Долоч­чя та Камʼянка. Знаходиться на лівому березі р. Вілія (притока Горині, бас. Дніпра; на правому березі — с. Болотківці Остроз. р-ну Рівнен. обл.), за 180 км від обл. центру, за 45 км від райцентру та за 30 км від залізнич. ст. Оженин (Остроз. р-н). Площа 2,37 км². Насел. за остан. пере­писом (2001) складало 644 особи; станом на 2015 — 530 осіб; пере­важно українці. Через село проходить автомагістраль Острог–Радивилів. На тер. села зна­йдено значну кількість монет 13–18 ст. За нар. пере­казами, у навколиш. лісах водилося багато куниць, на яких полювали перші поселенці. Уперше згадує­­ться в писем. джерелах 1446 як містечко, що належало Є. Малинсь­кому. Тут, на схилах Вілії, існував замок. Згадки про К. є також в описі Кремʼянец. замку 1545 й універсалі польс. короля Сиґізмунда ІІ Авґуста про при­єд­на­н­ня Волин. землі до Польщі 1569. До Люблін. унії — у складі Великого князівства Литовського. У різний час К. пере­бував у власності Єловицьких, Яблоновських, Острозьких. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. Спочатку К. входив до Заслав. намісництва, від 1797 — містечко Остроз. пов. Волин. губ. Від 1831 — у власності держави. 1886 від­крито церк.-парафіял. школу. Тут здавна була значна євр. громада (1847 — 618, 1897 — 1661, 1923 — 1029 осіб), проживали також поляки. У 2-й пол. 19 ст. із заг. кількості насел. українці складали бл. 54 %, євреї — 41 %, поляки — 4 %. За пере­писом 1897, насел. становило 2935, 1911 — 2826 осіб. На поч. 20 ст. було досить роз­винене шкіряне виробництво, працював водяний млин, від­бувалося 12 ярмарків щорічно. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–31 та 1935–59 — у складі Плужнен., 1931–35 та від 1959 — Ізяслав. р-нів; від 1932 — Вінн., від 1937 — Камʼянець-Поділ. (від 1954 — Хмельн.) обл. Від 1925 — село. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. У 1930-х рр. на катол. парафіял. цвинтарі більшов. влада роз­містила колгоспну ферму. До 1939 у К. була комендатура рад. прикордон. військ. За 5 км від нього проходила т. зв. лінія Сталіна (система оборон. укріплень). Від 30 червня 1941 до 22 лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У серпні 1941 з К. і с. Мала Радогощ (Ізяслав. р-н) нацисти роз­стріляли 159, у червні 1942 — ще декілька сотень євреїв. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 126 мешканців села. Нині у К. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Реліг. громади: РКЦ (зберігся костел Успі­н­ня Пресвятої Діви Марії та св. Михаїла, споруджений 1832), УПЦ МП, християн віри євангельської. Встановлено памʼятники воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, та Неві­домому солдату, памʼятні знаки євреям, яких роз­стріляли нацисти, і прикордон­никам. У Долоч­чі народився письмен­ник, чл. СП РФ О. Матвєєв.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю