Курдидик Ярослав-Рафаїл Петрович

КУРДИ́ДИК Ярослав-Рафаїл Петрович (псевд.: Ярослав Петрович, Славко, Максим Булька; 06. 03. 1907, м. Пiдгайцi, нині Терноп. обл. — 01. 08. 1990, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — письменник. Брат А.-Ю. Курдидика. Дійсний член НТШ. Навч. у Тех.-мист. школі у Львові (1924), студіював журналістику у Вільному польс. університеті (Варшава, 1929–31), право у Вiден. університеті (1932–33). У Львові: працював у видавн. концерні І. Тиктора, кор. г. «Час» (1933–34), «Новий час» (1934–39; водночас належав до літ. групи «Дванадцятка»); публікувався у гуморист. ж. «Зиз». 1940–43 служив у нім. армії. Від 1950 — у США, працював у Консульстві Пд.-Афр. Респ. у Нью-Йорку (від 1958). Писав статті на військ. і політ. теми у часописах «Свобода» та «Визвольний шлях», співред. ветеран. щоміс. «Перемога». Автор зб. новел та оповідань «Два кулемети» (Нью-Йорк, 1953), «Розмова зі смертю» (1993); мініатюр «Етюди» (1955); поезій «Серце і зброя» (1976); гуморесок «То не все так як вдома» (1993; усі — Торонто). Громадян. мотиви у творчостi К. поєднано з лiрич., події на рiдній землi, враження з минулого чергуються із пережитим в еміграції.

Завантажити статтю