ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Курінний Петро Петрович

КУРІННИ́Й Петро Петрович (01, за ін. даними – 04(16). 05. 1894, м. Умань Київ. губ., нині Черкас. обл. – 25. 11. 1972, м. Мюнхен, земля Баварія, Німеччина) – історик, археолог, етнограф, музеєзнавець, організатор пам’ятко­охо­ронної справи. Син П. Курінно­­го. Дійсний член НТШ (1947), Міжнар. вільної АН у Парижі (1951). Під час навч. в Уман. гімназії 1911–13 здійс­­ню­­вав самост. археол. дослідж. на Уманщині, Звенигородщині, Липовеччині, заснував Уман. фі­­лію Київ. товариства охорони пам’яток старовини та мистецтва. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1917), де від 1915 був секр. істор.-етногр. гуртка. Пройшов стажування з археології у Б. Фармаковського, М. Біляшівського, В. Хвойки. 1917 обраний вченим секр. Центр. комітету охорони пам’я­ток старовини і мистецтва в Україні. Від 1918 працював в Укр. гімназії ім. Б. Грінченка в Умані: 1921–24 – директор; водночас засн. і дир. (від 1921) Соц.-істор. музею Уман­щини; від 1924 – директор Музею культів і побуту, 1926–32 – директор Всеукр. музей. м-ка, організов. на тер. Києво-Печер. лаври; за сумісн. від 1924 – дійс. чл., від 1929 – учений секр. Всеукр. ар­хеол. комітету; від 1926 – секр. Трипіл. комісії; 1928–30 – науковий співробітник каф. мистецтвознавства при ВУАН; 1927 – гол. ред. зб. «Україн­ський музей» (усі – Київ). 1933 заарешт., за звинуваченням у антирад. діяльності на 5 р. позбавлений права працювати за фахом. 1938–41 – старший науковий співробітник Інституту археології АН УРСР і консультант Центр. істор. музею УРСР (обидва – Київ). Під час нацист. окупації 1941 – інспектор охоро­ни пам’яток міської управи Хар­кова, від 1942 – заступник директора Краєвого музею первіс. та стародав. історії в Києві. 1943 супроводжував потяг із фондами укр. музеїв, які вивозила окупац. вла­да до Кракова, згодом – до м. Гохштадт (Німеччина). Відто­ді проживав у Німеччині. Став співорганізатором УВАН (1945). Від 1946 – науковий співробітник Інституту мартироло­гії в Мюнхені; від 1947 – проф. церк. археології Богослов. академії УАПЦ; від кін. 1940-х рр. – проф. УВУ. Після переїзду центр. органів УВАН до США – президент УВАН у Європі. 1954–61 очо­лював укр. ред. Інституту з вивчення СРСР, що видавав «Українські збірники». Досліджував пам’ят­ки трипіл. і білогрудів. культур, дав­ньорус. пам’ятки Києва. Знач­ну увагу приділяв визначенню топогр. меж та зв’язкам трипіл. протоцивілізації з ін. культурами. Висунув й обґрунтував гіпотезу про спорудження Київ. Свято-Михайлів. Золотоверхого собору не 1108, а за великого князя київ. Ізяслава Ярославича – 1054–78 первісно як цер­кви св. Димитрія Солунського, визначив укр. авторство наявних у соборі мозаїк та фресок.

Пр.: Уманське історичне товариство. Умань, 1918; Покажчик історичного му­­зею Уманщини в році 1918-му. Умань, 1919; Лаврські інтролігатори ХVІІ–ХVІІІ століття. К., 1926; Монументальні пам’ят­ки Трипільської культури. К., 1927; Білогрудівські кам’яні стели. К., 1932; Історичні пляни Києва. Авґсбурґ, 1947 (спів­авт.); Нариси з історії української археології. Авґсбурґ, 1947; Пречиста Діва в українському образотворчому мистецтві // Вінок Марії. Мюнхен, 1947; Большевицька агресія проти України, 1917–1921 // Укр. зб. 1954. Кн. 1; Історія археологічного знання про Украї­ну. Мюнхен, 1970; П., 1994; Умань, 2013; Передісторія та рання історія України на підставі археологічних джерел. Мюнхен, 1970.

Літ.: Полонська-Василенко Н. Пет­ро Петрович Курінний // Наук. зап. УВУ. Мюнхен, 1965–66. Ч. 8; Плющ В. Про­­фесор Петро Курінний // Шлях перемо­ги. 1974, 23 черв.; Костриця М. Ю. Пет­ро Курінний // Постаті землі Бердичів­ської: Істор.-краєзн. нариси: У 2 т. Т. 1. Ж., 2005.

С. І. Кот

Основні праці

Уманське історичне товариство. Умань, 1918; Покажчик історичного му­­зею Уманщини в році 1918-му. Умань, 1919; Лаврські інтролігатори ХVІІ–ХVІІІ століття. К., 1926; Монументальні пам’ят­ки Трипільської культури. К., 1927; Білогрудівські кам’яні стели. К., 1932; Історичні пляни Києва. Авґсбурґ, 1947 (спів­авт.); Нариси з історії української археології. Авґсбурґ, 1947; Пречиста Діва в українському образотворчому мистецтві // Вінок Марії. Мюнхен, 1947; Большевицька агресія проти України, 1917–1921 // Укр. зб. 1954. Кн. 1; Історія археологічного знання про Украї­ну. Мюнхен, 1970; П., 1994; Умань, 2013; Передісторія та рання історія України на підставі археологічних джерел. Мюнхен, 1970.

Рекомендована література

  1. Полонська-Василенко Н. Пет­ро Петрович Курінний // Наук. зап. УВУ. Мюнхен, 1965–66. Ч. 8;
  2. Плющ В. Про­­фесор Петро Курінний // Шлях перемо­ги. 1974, 23 черв.;
  3. Костриця М. Ю. Пет­ро Курінний // Постаті землі Бердичів­ської: Істор.-краєзн. нариси: У 2 т. Т. 1. Ж., 2005.
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Курінний Петро Петрович / С. І. Кот // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-51951

Том ЕСУ:

16-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

51951

Кількість переглядів цього року:

81

Схожі статті

Окіпнюк
Людина  |  Том 24 | 2022
О. Н. Ярмиш
Симоненко
Людина  | 2024
І. Ф. Черніков
Богачевська-Хом'як
Людина  |  Том 3 | 2016
І. М. Дзюба

Нагору