Курськ
КУРСЬК — давньоруське місто. Існувало на правому березі р. Сейм (притока Десни, бас. Дніпра) у межах сучасного м. Курськ (РФ). Уперше згадане в «Житії преподобного Феодосія» в Києво-Печерського патерику у звʼязку з подіями серед. 1030-х pp., коли Дніпровське Лівобережжя повернулося під владу Ярослава Мудрого; у «Повчанні» Володимира Мономаха — при описі подій 1068; в Іпатіївському літописі — під 1095 як місто Переяславського князівства. Імовірно, у 1030-і pp. К. управляв князівський посадник (згідно з «Житієм…» — «властитель»). Після Любецького зʼїзду князів 1097 увійшов до складу Новгород-Сіверського князівства як центр волості Посемʼя, за яким остаточно закріплений у серед. 12 ст. Від 1130-х pp. — центр удільного князівства. Наприкінці 12 — на поч. 13 ст. К. намагався конкурувати з Черніговом. Восени 1239 зруйнований військами хана Батия, 1278 — темника Ногая. Від 1362 входив до складу Великого князівства Литовського, у 15 ст. перейшов під владу Великого князівства Московського. Фортеця на місці городища існувала до кін. 18 ст. — на плані 1722 вона оточена глибоким ровом і деревʼяними стінами з баштами.
У ході археологічних досліджень на мисі при злитті річок Кур і Тускар (права притока Сейму) виявлено поселення (площа городища бл. 9 га), засноване у 10 ст. на місці городища роменської культури. Воно складалося з дитинця та окол. града (Верхній і Нижній посади), укріплення яких не збереглися, а також відкритих селищ-посадів. На правому березі Сейму (2 насипи) та на лівих берегах Кривця і Тускару (по одному насипу) збереглися рештки колись великого курган. некрополя. У 1990-х pp. та на поч. 21 ст. К. досліджував В. Єнуков. Під час робіт зафіксовано рештки оборонних споруд (ровів та частоколу), виявлено залишки 7-ми деревʼяних настилів, якими мостили вулиці міста, елементи садиб. забудови 12–13 ст. У культур. шарі потужністю від 2,6 (на дитинці) до 0,7–1,2 м (на посадах) знайдено численні уламки скляних браслетів і намистин, хрести-тільники та енколпіон (складаний нагрудний хрест із часткою мощів святого), керамічне пасхальне яйце-брязкальце, залізне писало, деталі костюма та прикраси, предмети озброєння й спорядження вершника і верхового коня, побут. речі та знаряддя праці, фрагменти посуду різних часів. Знахідки уламків цегли-плінфи засвідчують існування в К. домонгол. часу мурованих споруд.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
