Кусьнєвич Анджей

Визначення і загальна характеристика

КУСЬНЄ́ВИЧ Анджей (Kuśniewicz Andrzej; 30. 11. 1904, с. Ковиничі, нині Самбір. р-ну Львів. обл. — 15. 05. 1993, Варшава) — польський письменник. Ордени Почес. ле­гіону (Франція) та Відродження Польщі (1993, посмертно). Пре­мія ім. Я. Парандовського Польс. ПЕН-клубу (1991). Закін. ВШ політ. наук (1934) та юрид. факультет Яґеллон. університету (1935) в Кракові. Працював у МЗС (1935), Польс. консульстві в Ужгороді (1936–39) та м. Тулуза (Франція, 1939). Під час 2-ї світової війни служив у Польс. армії у Франції (1939–40), брав участь в Русі Опору (1940–43), був ув’язнен. у конц­таборі Маунтгаузен (Австрія, 1943–45). У 1946–47 — кон­сул Польщі в м. Страсбурґ, 1947–50 — ген. консул у м. Лілль (обидва — Франція); 1955–70 — керівник ред. програми Польс. радіо для закордону. У зб. поезій «Słowa o nienawiści» (1955) та «Diabłu ogarek» (1959) подав власне ба­чення польс.-укр. конфліктів та висловив переконання, що час ненависті минув і майбутнє за мирним співжиттям обох народів. У прозі К. вагоме місце відводив історії суспільно-культур. жит­тя Сх. Галичини на переломі 19 і 20 ст. У повістях «Eroica» (1969), «Król Obojga Sycylii» (1970), «Stre­fy» (1971) висвітлив причини по­літ., нар. і духов. конфліктів між поляками, українцями, євреями та німцями в Австро-Угор. імперії. Частині творів К. притаманні декадент. настрої, використання іронії та ґротеску. У романах «Korupcja» (1961), «Trze­cie królewstwo» (1975), «Wytraż» (1980) відобразив політ. атмо­сферу в Європі воєн. і повоєн. часу, поставив питання використання мистецтва в ідеол. цілях, морал. відповідальності за злочини. Істор. й політ. події в Україні напередодні розпаду Австро-Угорщини та побут карпат. зони Львівщини відтворив у повісті «Lekcja martwego języ­ka» (1977; екранізов. 1979, реж. Я. Маєвський). Написав передмову до кн. С. Вінценза «Na wysokiej połoninie. Obrazy, dumy i gawędy z Wierchowiny Hucul­skiej» (1979). Окремі твори К. українською мовою переклали М. Марущак і Д. Павличко.

Завантажити статтю