Куценко Петро Євлампійович
КУЦЕ́НКО Петро Євлампійович (13. 02. 1940, с-ще Карнаухівка Криничан. р-ну, нині смт Дніпроп. обл.) — скульптор. Член НСХУ (1968). Закін. Дніпроп. художнє училище (1960; викл. О. Жирадков, О. Ситник). Відтоді працював на худож. комбінаті (м. Караґанда, Казахстан). Від 1978 — у Дніпродзержинську (Дніпроп. обл.). Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок від 1960. Персон. — у Алма-Аті (нині Алмати, 1975), Дніпропетровську (2000, 2005). Осн. жанр — портрет. Окремі роботи зберігаються у Караґандин., Дніпроп. ХМ, істор. музеях міст Нєвська Дубровка (Ленінгр. обл.) та Пенза (обидва — РФ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «О. Ватутіна-Куценко» (1959), «Шахтар» (1965), «Наречена» (1967), «Аксакал» (1974), «На фронт» (1975), «Автопортрет» (1977), «Музи архітектури» (Дніпроп. укр. муз.-драм. театр ім. Т. Шевченка, 1979), «Шофер М. Бережков» (1980), «Сучасниця» (1981), «За Батьківщину!» (1983), «Санінструктор» (1985), «Т. Шевченко» (1986), «На попелищі» (2001); пам’ятники — З. Космодем’янській (Караґанда, 1966), казах. поету А. Кунанбаєву (смт Абая Кувського Караґандин. обл., 1967); серії декор. тарелей — «Мексиканські мотиви» (1977), «Міфологічні образи» (2005); декор. композиція «Юність Дніпра — три грації» (Дніпропетровськ, 1982); погруддя — Героя Рад. Союзу Д. Нестеренка (с. Минівка), командира партизан. загону І. Демченка (обидва — 1985; с. Дмухайлівка; обидва — Магдалинів. р-ну Дніпроп. обл.), «Чоловічий портрет» (1986); декор. рельєфи на фасаді Будинку культури смт Царичанка Дніпроп. обл. (усі — 1986); фонтан «Джерело» (Дніпропетровськ, 1999).
Рекомендована література
- Скульптор Петро Куценко: Творчо-біогр. альбом-довід. Дн., 2005.