Лавров Павло Арсентійович
Визначення і загальна характеристика
ЛАВРО́В Павло Арсентійович (29. 06(12. 07). 1903, с. Радівці, нині Деражнян. р-ну Хмельн. обл. — 01. 06. 1973, Київ) — історик. Дід О. Литвиненка. Доктор історичних наук (1957), професор (1958). Закін. робітн. факультет Київ. ІНО (1929), факультет соц.-екон. відносин Київ. інституту профес. освіти (1933). Від 1929 (з перервою) працював у Київ. університеті: від 1939 — завідувач кафедри історії УРСР, водночас 1939–41 — декан істор. ф-ту; за сумісн. 1947–51 — завідувач відділу історії рад. періоду Інституту історії АН УРСР (Київ); 1941–46 — викладач соц.-екон. дисциплін у військ. навч. закладах. Досліджував історію робітн. класу, селянства, більшов. організацій в Україні.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Селянський рух у Подільській губернії в першій третині ХІХ ст. // Наук. зап. Київ. університету. 1946. Т. 5, вип. 1; Рабочее движение на Украине в 1913–14 гг. К., 1957; Украинская советская историография о рабочем движении на Украине в 1912–1914 гг. Москва, 1962; Рабочее движение на Украине в период нового революционного подъема 1910–1914 гг. К., 1966; Більшовики Київщини в роки нового революційного піднесення (1910–1914 рр.) // Нариси історії Київ. обл. парт. організації. К., 1967.
Завантажити статтю
Людина 
