Литвиненко Олексій Вікторович
Визначення і загальна характеристика
ЛИТВИНЕ́НКО Олексій Вікторович (17. 01. 1961, Київ) — живописець. Онук П. Лаврова та В. Г. Литвиненка. Член НСХУ (1992). Закін. Київський художній інститут (1985; майстерня В. Шаталіна). На творчій роботі. Учасник всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1985. Персон. — у Києві (1995, 2000, 2003, 2007, 2009, 2011–12, 2014), Парижі (1997), Мальме (Швеція, 2006, 2008), Сумах (2010), Женеві (2013), Каневі (Черкас. обл., 2014). Основна галузь — станк. живопис. Створює темат. полотна, пейзажі у стилістиці метафіз. реалізму, передаючи мовою витонченої колористики ідеї філософії Сходу. Виконав низку об’єктів з ленд-арту, виставк. об’єктів з дерева і заліза (більшість — спільно з П. Бевзою). Деякі роботи зберігаються у Запоріз. ХМ, Центрі «Паскуарт» (м. Біль, Швейцарія), галереї «Гамла Вастер» (м. Мальме).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «На порозі життєвого дня», «Моя майстерня. Вечір» (обидва — 1985), «Дитяча кімната» (1996), «Знак вечора», поліптих «Час води» (усі — 2000), «Зелене поле», «Ніжна японська картина» (обидва — 2003), «Дерево» (2004), «Тиха вода», «Дорога на Полтаву» (обидва — 2005), «Пляж», «Холодний вітер» (обидва — 2009), «Вуж» (2010), «Латаття» (2012).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
