Лагодинська-Залеська Галина Миколаївна
Визначення і загальна характеристика
ЛАГОДИ́НСЬКА-ЗАЛЕ́СЬКА Галина Миколаївна (29. 11. 1900, містечко Делятин, нині смт Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл. — 21. 06. 1964, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) — піаністка, письменниця, музично-громадська діячка. Дочка М. Лагодинського, сестра Лесі Верховинки, дружина О. Залеського. Закін. Вищий муз. інститут у Львові (1921; кл. фортепіано М. Криницької, теорії музики — С. Людкевича), Муз. школу Кайзера (1922) і Університет (1923) у Відні. Викладала гру на фортепіано у філіях Вищого муз. інституту у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1923–29, 1941–44), Дрогобичі (нині Львів. обл., 1929–31) і Коломиї (нині Івано-Фр. обл., 1930–41). Від 1927 виступала із сольними концертами, а також як піаністка і концертмейстер. Влітку 1944 емігрувала до Відня, згодом до Німеччини. Деякий час перебувала в Арґентині, де викладала в муз. школі при Василіан. монастирі (Буенос-Айрес). Від 1955 — викладач і кер. відділу Укр. муз. інституту у Буффало. Авторка низки музикознав. статей (надрук. переважно у ж. «Овид»); повісті «До сонця — до волі» («Мандрівка юності», Чикаґо, 1960); оповідання «Ліс» (про УПА; нагородж. на конкурсі СФУЖО, 1960); кн. «Із днів грози»; ст. «Мій спогад про Софію Дністрянську» (ж. «Овид», 1957, ч. 4), «З музичного життя Коломиї» (зб. «Над Прутом у лузі… Коломия в спогадах», Торонто, 1962) та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
