Лазуліт

ЛАЗУЛІ́Т (від араб. azul — блакить або пізньолат. — lazur — синій, лазуровий колір і …літ) — рідкісний мінерал, основний фосфат маг­нію, заліза й алюмінію острівної будови. Л. уперше виділив і опи­сав 1795 нім. хімік М.-Г. Клапрот. Формула: (Mg, Fe⁺²)Al₂(OH)₂[PO₄]₂. Склад змінюється від магніїстого компонента, власне Л. — MgAl₂(OH)₂[PO₄]₂ — до залізистого компонента скорцаліту — FeAl(OH)₂[PO₄]₂ (у %): MgO — відповідно 0 та 13,34; FeO — 0 та 21,53; Al₂O₃ — 30,54 та 33,73; H₂O — 5,40 та 5,96; P₂O₅ — 42,53 та 46,96. Розрізняють також каль­ціїстий Л. (містить 3,12 % CaO). Має моноклінну сингонію та призматичну симетрію; форми виділення: гостропірамідал. крис­тали або зернисті агрегати; зустрічаються у вигляді полісинтетич. двій­ників; властива ясна спайність. Густина 3,08; твердість 5,5–6,5. Колір небесно-блакитний, густо-синій; блиск скляний; риска біла. Трапляються в кварцитах і подібних до них метаморфічних гірських породах, у кварц. і пегматит. жилах та роз­сипах. Асоціюється з кіанітом, андалузитом, корундом і рутилом. Використовують як вироб­не каміння. Гол. знахідки: у РФ, Канаді, Австрії, Швеції, США, Бразилії, Мадаґаскарі, Індії, Анґолі та Болівії. Виявлено й в Україні.

Завантажити статтю