ЛАЗУЛІ́Т (від араб. azul — блакить або пізньолат. — lazur — синій, лазуровий колір і …літ) — рідкісний мінерал, основний фосфат маг­нію, заліза й алюмінію острівної будови. Л. уперше виділив і опи­сав 1795 нім. хімік М.-Г. Кла­прот. Формула: (Mg, Fe+2)Al2(OH)2[PO4]2. Склад змінюється від магні­їстого компонента, власне Л. — MgAl2(OH)2[PO4]2 — до залізистого компонента скорцаліту — FeAl(OH)2[PO4]2 (у %): MgO — від­повід­но 0 та 13,34; FeO — 0 та 21,53; Al2O3 — 30,54 та 33,73; H2O — 5,40 та 5,96; P2O5 — 42,53 та 46,96. Роз­різняють також каль­ці­їстий Л. (містить 3,12 % CaO). Має моноклін­ну сингонію та призматичну симетрію; форми виділе­н­ня: гостропірамідал. крис­тали або зернисті агрегати; зу­стрічаються у ви­гляді полісинтетич. двій­ників; властива ясна спайність. Густина 3,08; твердість 5,5–6,5. Колір небесно-блакитний, густо-синій; блиск скляний; риска біла. Трапляються в кварцитах і подібних до них метаморфічних гірських породах, у кварц. і пегматит. жилах та роз­­сипах. Асоціюється з кіанітом, андалузитом, корундом і рутилом. Використовують як вироб­не камі­н­ня. Гол. знахідки: у РФ, Канаді, Австрії, Швеції, США, Бразилії, Мадаґаскарі, Індії, Анґолі та Болівії. Виявлено й в Україні.