ЛАЗУ́РІН Соломон Мойсе­йович (справж. — Баєвський; 15(27). 05. 1899, м. Мелітополь, нині Запоріз. обл. — 05. 04. 1959, Київ) — письмен­ник, кіносценарист. Член СПУ. Закін. Харків. ІНО (1923). Від­тоді працював у Харкові секр. муз.-театр. від­ділу Наркомосу УСРР, від 1935 — худож. кер., ред. Київ. кіностудії худож. філь­мів ім. О. Довженка. У роки 2-ї світової вій­ни був кор. г. «Ку­станайская правда». Друкуватися почав 1923. Писав російською мовою. Автор сценаріїв наук.-популяр. фільмів «Вендета» (1924, реж. А. Бучма), «Винахідник» (1925, реж. П. Чардинін), «Боротьба гігантів» (1925; премія Всесоюз. конкурсу к/ф, 1926), «Ордер на арешт» (1926; обидва — реж. В. Турін), «Два дні» (1927, реж. Ю. Стабовий), «Три кімнати з кухнею» (1928, реж. М. Шишков­ський), «Очі, які бачили» (1928, реж. В. Вільнер), «Екс­понат із па­ноптикуму» (1929, пере­робка сценарію К. Кошевського), «Кро­кувати заважають» (1930; обидва — реж. Ю. Стабовий), «Атака» (1932, реж. Г. Тасін), «Каховський плацдарм» (1933, реж. О. Штри­жак-Штейнер), «Інтриган» (1935, реж. Я. Урінов), а також докум. — «Зелений конвеєр» (1950), «Літ­ні посіви люцерни» (1953), «Коли ми без­турботні» (1958). Основна тематика творчості — воєн­ні дії 1918–20.