ЛА́ПСЬКИЙ Остап (справжнє — Євстахій Васильович; 07. 07. 1926, с. Гуцьки, нині Брестська обл., Білорусь — 20. 10. 2012, Варшава) — український поет, пере­кладач і літературо­знавець у Польщі. Національна премія України імені Т. Шевченка (2007). Закінчив Вроцлавський (1952) та Варшавський (1957) університети, в яких студіював українську філологію. Жив у Варшаві. Учасник руху «Солідарність». Працював лексико­графом у Польсько-радянському ін­ституті (1955–57), літературним редактором українського тижневика «Наше слово» (1956–57), викладачем української філології на кафедрі україністики Варшавського університету (1957–80), водночас 1966–82 і від 1992 — у лінгвістичній редакції Польського радіо. Поезії та есеї друкував у часописах «Наше слово», «Наша культура», «Гомін». Пере­кладав українською мовою польських поетів і українських — польською («Antologia poezji ukraiń­skiej», Warszawa, 1976). Автор збірок «Деякі елегії та дещо інше» (1982), «Себе: роз­шукую?!», «Обабіч: істини?!» (обидві — 2003), «Собі: назу­стріч?!» (2006; усі — Варшава) та ін., а також низки шкільних під­ручників з української мови. Значний вплив на формува­н­ня національної сві­домості й поетичної особистості Л. мала творчість Т. Шевченка. У своїй поезії роз­виває його традиції, зокрема духовної суверен­ності, бунту проти будь-якого поневоле­н­ня людини. У віршах Л. чимало ремінісценцій з творів Т. Шевченка, напр., «Думи, мої думи, мій Тарасе, що без їх ми, що без нас вони?». Присвятив Т. Шевченкові вірші: «На Тараса», «Шевченкові думи» (опубл. в антології «Гомін», Варшава, 1964) і «Кобзареві» («Дні­про», 1965, № 4). У стат­ті «Шевченко в польській літературній критиці», на­друкованій у збірці польською мовою «Тарас Шевченко в соту річницю смерті» (Варшава, 1961), ствердив, що Т. Шевченко, на від­міну від офіційної російської преси, називав польське пов­ста­н­ня 1830 не бунтом, а польською революцією, тому польські революціонери 1860 покладали на Шевченка великі надії у справі єд­на­н­ня двох словʼянських народів. У «Ви­браних поезіях» Т. Шевченка (Вроцлав, 1974) вміщено пере­кладений Л. вірш поета «Осія. Глава XIV. По­дражаніє».