Ларине
ЛА́РИНЕ – селище міського типу Донецької міськради, підпорядковане Будьоннівській райраді. До складу Ларин. селищ. ради також входить с-ще Павлоградське. Знаходиться у заплаві р. Кальміус (впадає у Азовське море), за 24 км від Донецька. Пл. 4,9 км2. За переписом 2001, насел. становило 2964 особи (складає 93,1 % до 1989), станом на поч. 2014 – 2773 особи (переважно росіяни й українці). Залізнична станція. Засн. 1872. На поч. 20 ст. навколишні землі належали поміщикам Лариним. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1938 – смт. На фронтах 2-ї світової війни воювало 210 мешканців, з них 53 загинуло. Від 1980-х рр. – у межах Донецька. У рад. період тут почала працювати потужна агрофірма «Тепличний», за якою закріплено 3585 га с.-г. угідь, зокрема 2965 га орних земель. 1939 у смт мешкало 2314, 1959 – 2735, 1970 – 2853, 1979 – 2629, 1987 – 3500 осіб. Протягом квітня–жовтня 2014 разом з Донецьком Л. опинилося під контролем бойовиків т. зв. Донец. нар. республіки. У цей період значна кількість жит. виїхала у РФ або ін. області України. На тер. Ларин. селищ. ради станом на березень 2014 функціонували заг.-осв. школа, 2 дошкіл. заклади, мед. і 2 фельдшер. пункти. На правому березі Кальміусу, між Л. і Павлоградським створ. ландшафт. заказник місц. значення Ларин. степ (70 га). Встановлено пам’ятник рад. воїнам, які загинули під час визволення Донецька від нім.-фашист. окупації. Серед видат. уродженців – художник В. Бойченко.
О. В. Хочкіна
Фотоілюстрації
Читати у файлі PDF
Населені пункти 
