КО́РЧАК Януш (Korczak Janusz; справж. — Ґольдшмідт Генрик; Goldszmit Hen­­ryk; ін. псевд.: Старий Лікар, Пан Лікар; 22. 07. 1878, за ін. даними — 1879, Варшава — 05, за ін. даними — 08. 08. 1942) — польський письмен­ник, педагог, лікар. Закін. Варшав. університет (1905). Брав участь у рос.-япон. та 1-й світ. (служив молодшим зав. дивізій. лазарету в Україні, працював лікарем у дит. притулках Києва) війнах. Від 1909 брав участь у діяльності євр. товариства «Допомога сиротам», від 1912 очолював Будинок сиріт, збудований товариством у Варшаві. Водночас керував дит. притулком «Наш дім», викладав в Ін­ституті спец. педагогіки, Вільному польс. університеті. Загинув у концтаборі Треблінка разом зі 200 вихованцями. Ви­вчав психологію дитини. В основі пед. концепції К. — дитина як особистість. Заснував часопис, при­значений для юних читачів, — «Mały przegląd». Осн. прин­ципи вихова­н­ня виклав у пед. працях «Momenty wycho­­wawcze» (1919; 1924), «Jak kochać dzie­­cko» (1919; 2-е вид. — «Jak kochać dzieci», 1920), «Prawo dziecka do szacunku» (1929), «Pedagogika ża­­rtobliwa» (1933). Автор повістей на пед. тематику «Dzieci ulicy» (1901), «Dziecko salonu» (1906; 1927), «Mośki, Joski i Srule» (1910), «Józki, Jaśki i Franki» (1911), пʼє­­си «Senat szaleńców» (1931). Повісті «Słava» (1913), «Bankructwo małego Dżeka» (1924), казки-але­­горії «Król Maciuś Pierwszy» (1923), «Kajtuś czarodziej» (1935) від­об­­ражають реалії бурж. Польщі та біо­графії письмен­ника. Посмерт­­но ви­дано «Pamiętnik» К. (1958). Усі за­значені книги опубл. у Вар­­шаві. Окремі твори К. українською мовою пере­клали І. Деркач, Б. Чайковський, Ю. Попсуєнко. 1978 засн. Між­нар. товариство ім. К. Пед. концепція вченого є основою діяльності центрів ран­ньої соціалізації дітей «Від­критий (або Зелений) дім» (перший засн. 1979 у Парижі). 2012 на приміщен­ні єди­­ного вцілілого будинку, повʼяз. із пере­бува­н­ням К. у Києві, на вул. Володимирська, № 47, йо­­му від­крито мемор. дошку.