КОРЧИ́НСЬКИЙ Михайло Агафонович (15(27). 03. 1885, с. Залуч­чя Надкордон­не Камʼянец. пов. Поділ. губ., нині с. Подоляни Ка­­мʼя­­нець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 07. 10. 1937, Львів) — громад­­сь­­ко-політичний діяч. Батько М. Корчинського та Г. Корчинської-Єфремової. К 1898 закін. При­­ворот. чол. духовне училище і вступив до Поділ. духов. семінарії, звідки виключений 1902 за політ. діяльність. Від 1905 — студент юрид. факультету Університету св. Во­­лодимира у Києві. Через участь у студент. протест. акціях завершив навч. 1910 у С.-Пе­тербур. університеті. 1908–17 — голова молодіж. крила ТУПу й Укр. гро­­мад. клубу в С.-Пе­тербурзі, де від 1911 працював пом., від 1916 — присяж. повіреним. 1917 Тимчас. уряд при­значив його заст. губерн. комісара Буковини. У тому ж році обраний чл. УЦР від УПСФ. 1919 — держ. секр. в уряді С. Остапенка, голова Укр. нац. ради (м. Камʼянець-По­­дільський). Уві­йшов до створеної І. Огієнком ради головно­уповноваженого уряду УНР, однак від­мовився від пропозиції стати заст. головноуповноваженого. Один з ініціаторів склика­н­ня 1920 у м. Тарнув (Польща) укр. парламенту в екзилі — Ради республіки. Від 1922 був радником Ревізій. союзу укр. ко­оперативів у Львові, вміщував публікації в укр. періодиці. Автор моно­графії «Ко­­оперативне право» (Л., 1935).