ЛЕВА́ДА Олександр Степанович (справж. — Косяк; 13(26). 11. 1909, с. Кривчунка Таращан. пов. Київ. губ., нині Жашків. р-ну Чер­кас. обл. — 16. 12. 1995, Київ) — письмен­ник, драматург, кіносценарист. Батько О. Левади. Член СПУ (1936). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1971). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Навч. у Вінн. пед. ін­ституті (1933–36). У 1936 заарешт. за доносом, однак через рік звільнений. Учителював, був дир. музею М. Коцюбинсько­го у Він­ниці, військ. кор., заст. міністра кінемато­графії (1951–53), культури (1953–55) УРСР, 1-м за­ступник голови Держкіно УРСР (1966–71). Дебютував повістю «Гомін лісів Таращанських» (1929). Автор поеми «Микола Чернишев­ський» (1939), зб. віршів «Поезія» (1941), «Березень–жовтень» (1975), «Що з тобою сталось, Україно?» (1994), кн. нарисів і памфлетів «Плач полонянок» (1943), «Балканський щоден­ник. Записки фронтового літератора» (1946), роману «Пів­ден­ний захід» (1948–50, спільно з Іваном Ле), кн. критики і публіцистики «Письмен­ник і доба» (1976), спогадів «Від серця до серця» (1986), а також творів автобіогр. характеру — повістей «Повість про ран­ній ранок» (1979) та «Ріки невпин­на течія» (1984), роману «Два кольори» (1990; усі — Київ). Творчості Л. разом із реаліст. тенденціями притаман­ні риси романтизму та символізму. Написав комедії «Ой у полі нивка» (1939, у спів­­авт. з Л. Грохою), «Марія» (1951), «Серця і долари» (1956); драми «Камо» (1941), «Шлях на Україну» (1946), «Під зорями Балканськими» (1947), «Здрастуй, Припʼять!» (1973), «Перстень з діамантом» (1976); трагедії «Фауст і смерть» (1960), «Гроза над Гавайями» (1963); лібрето опери «Арсенал» (1960, у спів­­авт. з А. Малишком). За окремими з них створ. однойм. телефільми. За сценаріями Л. по­ставлені х/ф «Правда» (1957, за пʼєсою О. Корнійчука, реж. В. Добровольський, І. Шмарук), «Кінець Чирви-Козиря» (1958, реж. В. Лапокниш), «Українська рапсодія» (1960, реж. С. Параджанов), «Слово про Ванду Василевську» (1965, реж. М. Мель­ников), «Берег надії» (1967, реж. М. Він­грановський), «Родина Ко­цюбинських» (1970, реж. Т. Лев­чук; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Ескадра повертає на захід» (1966, реж. М. Він­грановський та М. Бі­линський, який був спів­автором сценарію; Одес. кіностудія худож. фільмів). Низку творів Л. пере­кладено рос., узб., вірм., болгар., словац., польс., іспан. мовами. Його імʼям на­звано заг.-осв. школу у с. Лукʼянівка Таращан. р-ну Київ. обл., у якій він на­вчався.