Левитська Єлизавета Анатоліївна
ЛЕВИ́ТСЬКА Єлизавета Анатоліївна (25. 11. 1899, Вінниця — 05. 06. 1933, Київ) — мистецтвознавець, графік, художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Член-кореспондент Всеукр. археол. комітету ВУАН (від 1929). Закін. у Києві Вищі жін. курси (1919), худож. інститут (1928). Від 1929 навч. на Н.-д. каф. мистецтвознавства у Д. Щербаківського, Ф. Ернста, В. Зуммера, К. Мощенка. Працювала у музей. м-ку. Досліджувала укр. декор.-ужитк. та образотворче мистецтво (монографія «Селянський стінний розпис на Поділлі (Зіньківський та Солобковецький райони)», К., 1928), портрет. і монум. живопис (неопубл. розвідки «Мистецтво портрета на Україні ХVІІ–ХVІІІ ст.», «Українські жіночі портрети ХVІІ–ХVІІІ ст.», «Творчість Д. Г. Левицького», «Розписи культової єврейської пам’ятки ХVІІІ ст. у м. Михалполі на Поділлю»). Створювала плакати для робітн. клубів. На поч. 1930-х рр. впроваджувала нар. орнаментику Київщини в сучасні інтер’єрні текстил. вироби, моделі жін. верх. одягу, гол. убори та аксесуари.
Рекомендована література
- Котляр Є. До вивчення зниклих єврейських божниць. Дослідження Єлизавети Левитської розписів дерев’яної синагоги у Михалполі, 1930 р. // Народозн. зошити. 2013. Вип. 3;
- Ходак І. Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920 х — початку 1930 х років) // Там само. 2014. № 5;
- Студенець Н. Єлизавета Левитська: життєпис, наукова і творча діяльність // Мистецтвозн. зап. 2014. Вип. 25.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
