Левитська Марія Сергіївна

ЛЕВИ́ТСЬКА Марія Сергіївна (13. 04. 1955, Київ) — художниця театру і кіно. Дочка Ірини та Сергія, онука Ми­хайла Левитських. Національна премія України імені Т. Шевченка (2003). Дійсний член НАМУ (2017). Член-кореспондент НАМУ (2004). Народний художник України (2006). Мистецька премія ім. Д. Лідера (2007). Орден княгині Ольги 3-го (2001) і 2-го (2015) ступеня. Диплом за кращу роботу Між­народної ви­ставки «Празька квадрієнале» (1983). Член НСХУ (1988). Закінчила Київський художній ін­ститут (1981; майстерня Д. Лідера). Працювала художником-по­становником Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (1981–89), де створила костюми до художнього фільму «По­верне­н­ня Бат­терфляй» (1982, режисер О. Фіалко), «Поцілунок» (1983, режисер Р. Балаян), «Капітан Фракасс» (художник-по­становник і художник по костюмах, 1984, режисер В. Савельєв), «Кармалюк» (1986, режисер Г. Кохан). Від­тоді — у Національній опері України ім. Т. Шевченка (Київ): від 1991 — головний художник, де оформила опери «Лючія ді Лам­мермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Ґ. Доніцет­ті, «Дон Жуан» В.-А. Мо­цар­та (1989), «Мазепа» (1991) та «Іо­ланта» (2011) П. Чайковського, «Травіата» (1994), «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Дж. Верді, «Мадам Бат­терфляй» (1995), «Туран­дот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Дж. Пуч­чіні, «Любов до трьох апельсинів» С. Проко­фʼє­ва (2001), «Паяци» Р. Леонкавал­ло (2002), «Джоконда» А. Пон­кієл­лі (2004), «Алеко» С. Рахманінова, «Попелюшка» Дж. Рос­сіні (обидві — 2010), «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (2013), «Дафніс і Хлоя» М. Равеля (2014); балети «Попелюшка» С. Прокофʼєва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Є. Станковича, «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) П. Чайковського, «Коп­пелія» Л. Деліба (1999), «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» І. Стра­винського, «Шехерезада» М. Рим­ського-Корсакова (обидва — 2001), «Корсар» А. Адана (2002), «Весі­л­ля Фіґаро» В.-А. Моцарта (2006), «Грек Зорба» М. Теодоракіса (2008); ви­стави «Кармен» А. Жолдака (1997), «Камін­ний господар» Лесі Українки (2002), «Мойсей» М. Скорика (2006). Оформила також балети «Спляча красуня» (1991, м. Ґданськ, Польща), «Лускунчик» П. Чайковського (1997) та «Українська Попелюшка» (1998; обидва — м. Едмонтон, Канада), «Лебедине озеро» (2005) і «Спля­ча красуня» П. Чайковського (2012), «Попелюшка» С. Про­кофʼєва (2006), оперу «Царева наречена» М. Римського-Корсакова (1993; усі — м. Марібор, Словенія); ви­стави «Тойбеле та її демони» І. Зінгера та І. Фрідмана (1997, Театр драми, м. Хай­фа, Ізраїль), «Сто пʼята сторінка про коха­н­ня» М. Рєзниковича (2010), «Любовне без­умство» Ж. Реньяра (2012), «Нахлібник» за І. Тургенєвим (2013; усі — Національний театр російської драми ім. Лесі Українки, Київ). Учасниця всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1983. Персональні — у Києві (2000, 2005). Про творчість Л. знято документальний фільм «Жит­тя, осяяне красою» (2000), «Ціна великих ілюзій» (2010). Деякі роботи зберігаються у Музеї театрального мистецтва та музики України (Київ), Театральному музеї ім. О. Ба­хрушина (Москва).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю