ЛЕВИ́ТСЬКИЙ Михайло Андрі­йович (21. 11. 1871, м. Городище, нині Черкас. обл. — 07. 09. 1942, похов. у м. Богуслав Київ. обл.) — лікар-офтальмолог, хірург. Батько Сергія, дід Марії, брат Григорія Левитських. Доктор медицини (1910), професор (1912). Закін. Університет св. Во­лодимира у Києві (1895). Працював 1897–1900 у лікарнях Ки­єва, 1901–06 — земським лікарем у Корнині (нині Попільнян. р-ну Житомир. обл.) та Козельці (нині Черніг. обл.), від 1907 — у Київ. губерн. земській лікарні. 1910 роз­почав викладац. діяльність, зокрема в Київ. жін. мед. ін­ституті: від 1912 — професор кафедри оч­них хвороб; водночас від 1911 — приват-доцент однойм. каф. Університету св. Володимира; 1918–29 — завідувач кафедри офтальмології, одночасно 1918–22 — директор Київ. клін. ін­ституту удосконале­н­ня лікарів; 1922–41 — завідувач кафедри очних хвороб, а також 1922–26 — декан лікув. ф-ту, 1926–27 і 1929–30 — проректор Київ. мед. ін­ституту, брав участь у його організації. Спів­засн. і чл. Всеукр. спілки лікарів. Голова Київ. офтальмол. товариства (1922), оф­тальмол. секції Єдиного наук.-мед. товариства (1925). Започаткував викла­да­н­ня офтальмології українською мовою, роз­робив укр. термінологію у цій галузі. Засн. київ. школи офтальмології. Ви­вчав ефективність хірург. втручань на оці та його придатках. Удосконалив методики локалізації патол. змін на дні ока і їхніх проекцій на склері (склав таблицю цього пере­несе­н­ня), пластики на повіках за допомогою вільних шкір. шматків. Роз­робив техніку вилуче­н­ня з ока цистицерків. Зробив вагомий внесок у боротьбу з трахомою, що набула в той період знач. пошире­н­ня серед сільс. насел. України. Автор роз­ділів у кн. «Глазные болезни» (Ленин­град, 1929), «Руководство глазной хирургии» (т. 2, Москва, 1934).