ЛЕ́ВИЧ Яким Давидович (16. 02. 1933, м. Камʼянець-Подільський, нині Хмельн. обл. — 29. 07. 2019, Київ) — графік, живопи­сець. Батько О. Левича. Член НСХУ (1967). Закін. Київський художній ін­ститут (1961; майстерня С. Григорʼєва). На поч. 1960-х рр. — графік та ілюстратор дит. літ-ри у видавництві «Веселка»; від 1974 — гол. худож. ред. ж. «Малятко» (обидва — Київ). У 1970-і рр. ілюстрував дит. повісті Г. Тютюн­ника. Учасник респ., всесоюз. мистецьких ви­ставок від 1958. Картини Л. не екс­понували 1970–85. Персон. — у Києві (1999, 2003, 2010). Один із провід. пред­ставників укр. андеґраунду кін. 1960 — 1-ї пол. 80-х рр. Еволюція творчості Л. характерна для поколі­н­ня шістдесятників, яке в умовах кризи соцреалізму шукало мож­ливостей для мист. само­прояву. Ранні роботи написані в дусі рад. темат. картини («В обложе­ному місті», 1958; «1941», 1965; «На захист революції», 1968). У серед. 1950-х рр. роз­робив влас­ну концепцію живопису, що по­єд­нує жанровість сюжет. мотиву із багатошаровим тонал. кольорописом та ускладненою живопис. просторовістю. Під­креслено автор. манера, метафор. образність та коло сюжетів, далеких від соцреаліст. тематики, спричинили «неофіц.» статус художника. Про­грамними у твор­чості Л. стали картини «Трамвайчик» (1959), «Київський похорон» (1970), цикл «Біблійний» («Дис­пут», «Нагірна проповідь», «Йов», «Туман­ний ранок»; усі — 1967–72), «чорні» полотна («Хво­рий собака», «Сліпий», «Бесіда», «Жниця»; усі — кін. 1960 — поч. 70-х рр.). Автор скульптур. рельєфів памʼят. знака «Менора» у Бабиному Яру в Києві (1991, спільно із сином, арх. Ю. Паскевич). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Музеї історії міста Києва, Сум. ХМ, Музеї мистецтв Дж.-В. Цим­мерлі (м. Нью-Брансвік, шт. Нью-Джерсі, США).