Левич Олександр Якимович

ЛЕ́ВИЧ Олександр Якимович (15. 03. 1963, Київ) – живописець, скульп­­тор. Син Я. Левича. Член НСХУ (1990). Закін. Київський художній інститут (1987; викл. Л. Вітковський, В. Гу­рін, В. Забашта, О. Лопухов). На твор. роботі. Осн. галузі – станк. живопис, скульптура. Учасник віт­чизн. та міжнар. мист. виставок від 1987. Персон. – у Києві (1995, 2012–13). Створює переважно темат. картини у реаліст. стилі.

Тв.: скульптурні рельєфи пам’ят. знака «Менора» у Бабиному Яру (спільно з батьком, арх. Ю. Паскевич), пам’ят­ник в’язням Сирец. концтабору (обидва – 1991, Київ), пам’ятний знак яхтсмену О. Грищенку (спів­автор О. Карунський, 1993, м. Пунта-дель-Есте, Уруґ­вай); живопис – «Кругосвітня подорож», «Цвинтар казок» (обидва – 1991), «Подорож єзуїта» (1992), «Сага про норманів» (1993), «Все золото світу» (2001), «Пляжний роман» (2012).

Г. Я. Скляренко

Основні твори

скульптурні рельєфи пам’ят. знака «Менора» у Бабиному Яру (спільно з батьком, арх. Ю. Паскевич), пам’ят­ник в’язням Сирец. концтабору (обидва – 1991, Київ), пам’ятний знак яхтсмену О. Грищенку (спів­автор О. Карунський, 1993, м. Пунта-дель-Есте, Уруґ­вай); живопис – «Кругосвітня подорож», «Цвинтар казок» (обидва – 1991), «Подорож єзуїта» (1992), «Сага про норманів» (1993), «Все золото світу» (2001), «Пляжний роман» (2012).

Читати у файлі PDF