Левчук Іван

ЛЕВЧУ́К Іван (02. 04. 1867, містечко Тишівці, нині село Люблін. воєводства, Польща — 10. 10. 1947, м. Холм, Польща) — церковний діяч. Закін. Грубешів. гімназію (1884) та Холм. духовну семінарію (1890). У 1892 висвяч. на священика. Відтоді душпастирював, став благочин­ним й інспектором церк.-приход. шкіл Тишовец. округи. Під час 1-ї світової війни 1915 за дорученням холм. архієрея ознайомився із життям православ. мешканців Холмщини, евакуйов. за наказом цар. уряду на Сх. Рос. імперії, зокрема відвідав Ташкент; згодом був військ. священиком у м. Тула (Росія), піднесений до сану протоієрея (його ро­дина мешкала у Києві та м. Бер­дянськ, нині Запоріз. обл.). У квітні 1918 став чл. Холм. духов. колегії в Києві та як представник Холм. єпархії взяв участь у Всеукр. церк. соборі. 1919 повернувся на батьківщину. Продовжив душпастир. діяльність, намагався протидіяти насильниц. полонізації реліг. і культ.-осв. життя. Після окупації Холм­щини нім. військами восени 1939 підвищ. до сану протопресвітера, признач. адміністра­тором православ. Церкви на Холмщині та Підляшші й настоятелем собору Пресвятої Богородиці в Холмі, який 1919 відібрала польс. влада і передала РКЦ. Від 1940 — голова Холм.-Підляс. духов. консисторії, 1943 удостоєний сану архіпресвітера. У ході Акції «Вісла» влітку 1947 на деякий час ув’язнений у польс. таборі в м. Явожно.

Завантажити статтю