Легеза Іриней

ЛЕГЕЗА́ Іриней (псевд. — Іван Лоцуга; 01. 04. 1861, с. Турʼя Бистра, нині Пере­чин. р-ну Закарп. обл. — 09. 09. 1929, с. Турʼянська Пасіка, нині Турʼя Пасіка Пере­чин. р-ну) — культурно-освітній діяч, письмен­ник. Закін. Ужгород. гімназію (1879) та духовну семінарію. Душпастирював у рідному селі та c. Кленове. За­ймався культ.-осв. діяльністю, організовував ко­оперативи, кредитні каси. Під час 1-ї світової вій­ни за звинуваче­н­ням у панславізмі пере­бував під слідством. Активно спів­працював із часописами «Наука», «Село», «Свобода». Автор низки гуморист. і соц.-побут. оповідань, які вміщував у «Місяцесловах» (на 1908, 1912, 1913), «Календарі на 1911 год», г. «Наука» (1906, № 9–10; 1908, № 1; 1912, № 5, 11; 1914, № 4, 5), зб. «Весела читанка» (1924) та ін., серед них — «Кумове», «Циган і чорт», «Як став Мак­сим віщувником», «Андрій, блуд­ний син», «Жебрак», «Чичанич», «Скупий Іцко». Оповіда­н­ня «Боч­ка з сливами» перед­руковувалося у закарп. шкіл. під­ручниках 1920–30-х рр. У худож. творчості використовував елементи фольклору та живої нар. мови.

Завантажити статтю