Лейкоксен

ЛЕЙКОКСЕ́Н (від грец. λευχός — білий та ξευος — чужий) — полімінеральний мікрокристалічний агрегат оксидів титану (рутилу, атаназу та брукіту), кінцевий продукт зміни ільменіту, рідше — сфену, перовськіту та інших мінералів титану. Термін запропонував 1874 нім. геолог К.-В. Ґюмбель. Склад і фіз. властивості Л. змінні. Осн. компоненти (у %): TiO₂ — 80–90; Fe₂O₃ — 6–15. Вміст FeO менше 2 %. Густина 3,6–4,3. Колір ясно-коричневий, сірий, жовтуватий до білого. Буває слабо- та немагнітним. Походження переважно гіпергенне; поширений у корах вивітрювання та розсипах; часто утворюється при гідротермал. умовах і метаморфізмі. Пром. родовища екзогенні, в основному древні титано-цирконієві розсипи (одне з найбільших у світі — Малишевське родовище циркон-рутил-ільменітових руд побл. м. Вільногірськ Дніпроп. обл.). При розробці екзоген. родовищ титану добувається разом зі зміненим ільменітом і рутилом. Значні поклади Л. також є у РФ і Франції.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин