Лейначук Олександра Іванівна
ЛЕЙНАЧУ́К Олександра Іванівна (01. 02. 1919, містечко Бобровиця Козелец. пов., нині місто Черніг. обл. – 06. 12. 2004, Чернігів) – майстриня художньої вишивки. Член НСМНМУ (1991). Працювала бухгалтером у м. Бобровиця (від 1936); у редакції г. «Більшовик» (Чернігів, від 1939–41); бухгалтером (1945–76). Вишивала з молодих років. Учасниця обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1985. Персон. – у Чернігові (1994, 1999). Створювала сукні, комплекти жін. вбрання та рушники, у які вкладала власне бачення природи, світу, розуміння поетики нар. пісень, символіку віршів Т. Шевченка. Техніки лічил. гладь, мережки, вирізування сприяли створенню ніжних, вишуканих білих узорів; для підсилення декоративності окремих робіт Л. використовувала червоні нитки, техніки – ретязь, хрестик, рушник. шви. Деякі вироби зберігаються у Черніг. істор. і худож. музеях, Нац. музеї нар. архітектури та побуту України (Київ).
Тв.: рушники – «Щаслива сім’я», «Червона рута» (обидва – 1988), «Стежино моя, стежино» (1989), «Зоре моя вечірняя» (1990), «В саду гуляла, квітки збирала» (1991), «Декоративний» (1993); комплект вбрання «Доля Катерини» (1990); сукня «Роксолана» (1992).
Літ.: Пожоджук Д. Долі барвисте полотно // СВ. 1992, 9 квіт.; Каталог персональної виставки робіт майстра народної творчості О. І. Лейначук. Чг., 1994; Петровська Н. Дерево життя // Черніг. відомості. 1996, 9 лют.; Зайченко В. Вишивка Чернігівщини. К., 2010.
В. В. Зайченко
Основні твори
рушники – «Щаслива сім’я», «Червона рута» (обидва – 1988), «Стежино моя, стежино» (1989), «Зоре моя вечірняя» (1990), «В саду гуляла, квітки збирала» (1991), «Декоративний» (1993); комплект вбрання «Доля Катерини» (1990); сукня «Роксолана» (1992).
Рекомендована література
- Пожоджук Д. Долі барвисте полотно // СВ. 1992, 9 квіт.;Google Scholar
- Каталог персональної виставки робіт майстра народної творчості О. І. Лейначук. Чг., 1994;Google Scholar
- Петровська Н. Дерево життя // Черніг. відомості. 1996, 9 лют.;Google Scholar
- Зайченко В. Вишивка Чернігівщини. К., 2010. Google Scholar