Лейпник Дмитро Левович

Т. Р. Тимченко

Лейпник Дмитро Левович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Лейпник Дмитро Левович
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 26 груд. 1965

ЛЕ́ЙПНИК Дмитро Левович (26. 12. 1965, місто Коломна Московської області) — живописець. Чоловік О. Ульянчик. Член Національної спілки художників України (1999). Закінчив Одеське театрально-художнє училище (1986; викладач М. Вилкун), Українську Академію мистецтв (Київ, 1994; викладач Т. Голембієвська, В. Пузирков, Ю. Ятченко). У 1986–87 — учитель малювання Севастопольської загальноосвітньої школи № 8; у Києві: 1989–90 — викладач композиції та живопису Школи мистецтв на Подолі; від 1993 — викладач образотворчого мистецтва та стендового моделювання Українського центру позашкільної освіти; водночас 2012–13 — викладач рисунку, живопису та композиції школи мистецтв № 1. Учасник всеукраїнських, зарубіжних художніх виставок від 1988. Персональні — у Севастополі (1988), Колумбусі (штат Огайо, США, 2003), Києві (2015). Автор історичних картин, пейзажів, натюрмортів, портретів у реалістичній манері. Спочатку перебував під впливом темних тонів караваджистів, у зрілий період пейзажні твори здебільшого тяжіють до імпресіонізму. Написав книгу «Рядовые небес» (Київ, 1999). Автор ескізів панно з історії флоту для Балаклавського музею підводних човнів (Севастополь); серії портретів флотоводців минулого та зображення авторських реконструкцій старовинних вітрильників (усі — 1990-і роки). Автор моделей кораблів «Адмірал Шеєр» та «Олександр Сибіряков» (2002–03, Центральний музей Великої Вітчизняної війни 1941–45, Москва); запорозької чайки (2009, Музей Національного університету оборони України), діорамно-макетної композиції «Станція Дарницький залізничний вузол у 1944» (2010, Музей залізничного транспорту; обидва — Київ). Деякі роботи зберігаються у Хустському краєзнавчому музеї (Закарпатська область), галереях «Раритет-Арт» (Київ) і Д. Козімано (місто Мілан, Італія).

Додаткові відомості

Основні твори: «Перепочинок між боями» (1986), «Загибель Святослава» (1990), «Той, хто підніме прапор», «Вечір на Черемоші», «Зоя» (усі — 1992), «Військо Запорозьке. 1673», «Оля» (обидва — 1994), «З минулого. Останній лист» (1995), «Осінній букет» (1998), «Серпень. Київ. Золото» (2001), «Дівчина на блакитному тлі» (2003), «Травень на Андріївському узвозі», «Вересень», «Золото вересня» (усі — 2009), «Морська баталія», «Alma Mater. Останні промені» (обидва — 2011), «Соняшники на блакитному» (2012), «Скарби Сходу», «Море поблизу Фіолента», «Вид на Лавру» (усі — 2013), «Золоте серце Києва», «Вітер над баштами» (обидва — 2014), «Сонячні троянди», «Напередодні весни» (обидва — 2015); серії — «Великі Карпати», «Золоте серце держави», «Втрачений рай», «Приазов’я», «Місто Кам’янець», «Старий Чернігів» (усі — 1980–2015).