Лелявський Микола Семенович

ЛЕЛЯ́ВСЬКИЙ Микола Семенович (1853 – 09(22). 02. 1905, Київ, за ін. даними – С.-Петербург) – гідротехнік. Батько С. Лелявського. Закін. С.-Петербур. інститут інж. шляхів сполучення (1875). Відтоді працював у Навігац.-опис. комісії з вивчення судноплав. річок Рос. імперії. 1875–84 керував дослід. і випрямлюв. роботами для поліпшення судноплавства на Дніпрі та Прип’яті. За його участі в Києві забезпечено підходи до міських пристаней, здійснено захист опор Микол. ланцюг. мосту, побудовано п’ять земляних дамб, постій. переходів, які звужували заплаву та впливали на її режим. Від 1894 – нач. Катеринослав. відділення Київ. округу шляхів, від 1898 – нач. цього округу. Л. надавав великого зна­чення натур. спостереженням і моделюванню річк. процесів. Для цього винайшов низку оригінал. приладів, що встановлювали на спец. плоту, зокрема й підвод. флюгер для визначення швидкості течії та на­пряму струменів, який пізніше удосконалений до сучас. пропе­лер. вертушки з телефон. зв’яз­ком для реєстрації кількості обертів. Відкрив особливості простор. річк. течій, запропонував оригінал. теорію формування річищ. Зокрема 1891 на Дніпрі виявив явище внутр. гвин­топодіб. циркуляції струменів (внутр. «збійні течії»), які відіграють значну роль у розподілі завислих наносів у попереч. профілі річок. Розробив систему випрямлення фарватера річки, що базувалася на підтриманні протягом всього судн. ходу «збій. течії». Вперше висунув принцип взаємодії течії та річища, а також нову систему відповідності випрямлюв. робіт і черпань, що отримала високу оцінку на Міжнар. конгресі судноплавства у Гаазі 1894. Розробки Л. були враховані під час проектування випрямлюв. споруд для поліпшення судноплавства на річках Міссісіпі (США), Ваал (Нідерланди), Ґаронна (Франція) та ін. Його ідею щодо простор. особливостей структури водного потоку та схему внутр. течій пізніше розвинули укр. і рос. гідрологи та гідротехніки. За заповітом Л. поховали у Києві на некрополі Видубиц. мона­стиря у склепі, що був побудов. у вигляді каплиці арх. В. Городецьким. 2003 споруду відре­ставрували, тоді ж на ній з ініціативи НАНУ та Київ. міськдерж­адміністрації на честь 150-річчя від дня народж. ученого встановили мемор. дошку. Доля остан­ків тіла нині невідома, монахи використовують склеп як госп. споруду. Деякі дослідж. Л. передруковано у кн. «Вопросы ги­дротехники свободных рек» (Москва, 1948).

Пр.: О речных течениях и формировании речного русла // Докл. 2-го Съез­да инж.-гидротехников. 1893; О работах на р. Днепре у г. Александровска // Докл. 2-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1895; Об исследованиях пере­движения песчаных кос у г. Александровска // Докл. 3-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1896; Об углу­блении наших больших рек // Докл. 10-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1905 (усі – С.-Петербург).

Літ.: Проскуряков А. К. В. М. Лохтин и Н. С. Лелявский – основатели учения о формировании русла. Ленинград, 1951.

Б. М. Островерх

Основні праці

О речных течениях и формировании речного русла // Докл. 2-го Съез­да инж.-гидротехников. 1893; О работах на р. Днепре у г. Александровска // Докл. 2-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1895; Об исследованиях пере­движения песчаных кос у г. Александровска // Докл. 3-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1896; Об углу­блении наших больших рек // Докл. 10-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1905 (усі – С.-Петербург).

Рекомендована література

1. Проскуряков А. К. В. М. Лохтин и Н. С. Лелявский – основатели учения о формировании русла. Ленинград, 1951. Google Scholar

Читати у файлі PDF