Лелявський Микола Семенович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕЛЯ́ВСЬКИЙ Микола Семенович (1853 — 09(22). 02. 1905, Київ, за ін. даними — С.-Петербург) — гідротехнік. Батько С. Лелявського. Закін. С.-Петербур. ін­ститут інж. шляхів сполуче­н­ня (1875). Від­тоді працював у Навігац.-опис. комісії з ви­вче­н­ня судноплав. річок Рос. імперії. 1875–84 керував дослід. і випрямлюв. роботами для поліпше­н­ня судноплавства на Дні­прі та Припʼяті. За його участі в Києві забезпечено під­ходи до міських при­станей, здійснено захист опор Микол. ланцюг. мосту, побудовано пʼять земляних дамб, по­стій. пере­ходів, які звужували заплаву та впливали на її режим. Від 1894 — нач. Катеринослав. від­діле­н­ня Київ. округу шляхів, від 1898 — нач. цього округу. Л. надавав великого зна­че­н­ня натур. спо­стереже­н­ням і моделюван­ню річк. процесів. Для цього вина­йшов низку оригінал. приладів, що встановлювали на спец. плоту, зокрема й під­вод. флюгер для ви­значе­н­ня швидкості течії та на­пряму струменів, який пізніше удосконалений до сучас. пропе­лер. вертушки з телефон. звʼяз­ком для реєстрації кількості обертів. Від­крив особливості простор. річк. течій, за­пропонував оригінал. теорію формува­н­ня річищ. Зокрема 1891 на Дні­прі виявив явище внутр. гвин­топодіб. циркуляції струменів (внутр. «збійні течії»), які ві­ді­грають значну роль у роз­поділі завислих наносів у попереч. профілі річок. Роз­робив систему випрямле­н­ня фарватера річки, що базувалася на під­триман­ні протягом всього судн. ходу «збій. течії». Вперше висунув принцип взаємодії течії та річища, а також нову систему від­повід­ності випрямлюв. робіт і черпань, що отримала високу оцінку на Між­нар. кон­гресі судноплавства у Гаазі 1894. Роз­робки Л. були враховані під час проектува­н­ня випрямлюв. споруд для поліпше­н­ня судноплавства на річках Міс­сісіпі (США), Ваал (Нідерланди), Ґарон­на (Франція) та ін. Його ідею щодо простор. особливостей структури водного потоку та схему внутр. течій пізніше роз­винули укр. і рос. гідрологи та гідротехніки. За заповітом Л. поховали у Києві на некрополі Видубиц. мона­стиря у склепі, що був побудов. у ви­гляді каплиці арх. В. Городецьким. 2003 споруду від­ре­­ставрували, тоді ж на ній з ініціативи НАНУ та Київ. міськдерж­адміністрації на честь 150-річчя від дня народж. ученого встановили мемор. дошку. Доля остан­ків тіла нині неві­дома, монахи використовують склеп як госп. споруду. Деякі дослідж. Л. перед­руковано у кн. «Во­просы ги­дротехники свободных рек» (Москва, 1948).

Пр.: О речных течениях и формировании речного русла // Докл. 2-го Съез­да инж.-гидротехников. 1893; О работах на р. Дне­пре у г. Александровска // Докл. 2-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1895; Об ис­следованиях пере­­движения песчаных кос у г. Александровска // Докл. 3-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1896; Об углу­блении наших больших рек // Докл. 10-го Съезда рус. деятелей по водным путям. 1905 (усі — С.-Петербург).

Літ.: Проскуряков А. К. В. М. Лохтин и Н. С. Лелявский — основатели учения о формировании русла. Ленин­град, 1951.

Б. М. Островерх

Завантажити статтю