ЛЕ́МИК Микола Семенович (псевд. — Сенишин; 04. 04. 1915, с. Солова Пере­мишлян. пов., нині Золочів. р-ну Львів. обл. — 10. 10. 1941, м. Миргород Полтав. обл.) — учасник національно-визвольного руху. Чоловік Л. Лемик. Закін. Академ. гімназію у Львові (1926–33), навч. у Львів. університеті. Від 1929 — чл. Юнацтва ОУН. 21 жовтня 1933 за доруче­н­ням Проводу укр. націоналістів на знак протесту проти штучно організов. в УСРР голоду 1932–33 застрелив спец. уповноваженого ГПУ з питань діяльності дипломат. установ кон­сульства СРСР у Львові О. Майлова. У жовтні–листопаді 1933 на судовому процесі, що викликав знач. сусп. резонанс, засудж. до смерт. кари, заміненої через неповнолі­т­тя довіч. увʼязне­н­ням. Утік із вʼязниці з поч. 2-ї світової вій­ни восени 1939. Навч. на військ. Ви­шкіл. курсах ОУН(б) у Кракові (1940–41). Учасник 2-го Великого Збору ОУН (березень–квітень 1941). Від червня того ж року — кра­йовий провід­ник ОУН на сх.-укр. землях. Улітку очолив Середню Похідну групу ОУН(б). У серпні заарешт. ґестапо і від­везений до Львова. Після звільне­н­ня знову повернувся на сх.-укр. землі та продовжив боротьбу. На поч. жовтня заарешт. удруге і роз­стріляний ґестапо. У Львові його імʼям на­звано вулицю, на колиш. будинку консульства СРСР 1993 встановлено мемор. дошку.