Лемський Петро Єфремович
ЛЕ́МСЬКИЙ Петро Єфремович (12. 09. 1936, с. Фронтівка Оратів. р-ну Вінн. обл.) — графік, скульптор, реставратор. Заслужений художник України (1982). Обл. літ.-мист. премія ім. С. Воробкевича (2011). Член НСХУ (1971). Закін. худож.-графіч. факультет Одес. пед. інституту (1977; викл. П. Злочевський, Ф. Чувакін). 1964 — викладач худож. школи у м. Сороки (нині Молдова); від 1966 — викладач Вижниц. училища приклад. мистецтва (Чернів. обл.); від 1974 — у Чернівцях: гол. художник худож.-вироб. комбінату; водночас 1975–86 — відп. секр. організації СХУ. Основні галузі — графіка, станк. і монум. скульптура. Гол. тематика — Буковина. Учасник обл., всеукр., всесоюз., закордон. мистецьких виставок від 1965. Персон. — у Чернівцях (1970, 1995, 2014). Брав участь у реставрації скульптур. монум. творів в істор. забудові Чернівців (зокрема спільно з М. Лисаківським та І. Вихренком — скульптур. композиції центр. порталу залізнич. вокзалу, фасаду ХМ), скульптур осн. фасаду Одес. опер. театру. Окремі роботи зберігаються у Чернів. ХМ, Рос. етногр. музеї у С.-Петербурзі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — серії ліноритів «Квітуча полонина» (1969–71), «Буковинська весна» (1971–73), офортів «Трудові ритми» (1976–82); «Буковинська сюїта» (1987), «Осінні яблука» (2001), «О. Кобилянська», «Дід Марко з Виженки» (обидва — 2008), «Наш пророк Т. Шевченко» (2009), «Свято» (2012), «Сонце йде і за собою день веде» (2014); скульптура — «Сонечко» (1970), «Сопілкарі» (1976), «Гуцулята», «Родина» (обидва — 1984), «Тарасове дитинство» (1998); серія «Музи мистецтва» (1982); у Чернівцях — мемор. дошки діячам науки, культури, декор. пласти в інтер’єрах громад. приміщень, пам’ятник Т. Шевченку (1999, співавт.).
Рекомендована література
- Петро Лемський. Графіка. Скульптура: Буклет. Чц., 2014;
- Савич Я. Вічна любов Петра Лемського // Свобода слова. 2014, 4 верес.
Фотоілюстрації
Людина 
