ЗЛОЧЕ́ВСЬКИЙ Петро Опанасович (12(25). 05. 1907, Київ — 31. 12. 1987, Одеса) — художник театру, педагог. Народний художник УРСР (1964). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1946) та Грузинської РСР (1954). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський художній ін­ститут (1931; викл. К. Єлева, Ф. Красицький, Ф. Кричевський). 1932–38 — викладач Одеської консерваторії; 1938–41 — художник Ворошилов­градського драматичного театру (нині Луганськ). Під час другої світової війни працював у театрах Казах­стану та Кирґиз­стану. 1944–87 — головний художник Одеського театру опери та балету, у якому оформив ви­стави: «Олеся» (1947), «По синьому морю» Ю. Русинова (1955), «Мідний вершник» Р. Ґлієра (1956), «Борис Годунов» М. Мусоргського (1968), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (1975), «Есмеральда» Ч. Пуньї, «Аїда» Дж. Верді (обидві — 1976). В інших театрах оформив ви­стави: «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (1928), «Лілея» (1966; обидві — Київ), «Бог­дан Хмельницький» (1954, Тбілісі) К. Данькевича, «Тарас Бульба» М. Лисенка (1971), «Спляча красуня» П. Чайковського (1972; обидві — Донецьк), «Мадам Бат­терфляй» Дж. Пуч­чіні (1980, Дитячий музичний театр, Москва). З. — автор серії пейзажів «Дністер» (1967–68). У роботах 40–50-х років помітне прагне­н­ня митця сповнити декорації ефектними по­дробицями, в пізніших творах від­чутний потяг до мудрого самооб­меже­н­ня у від­борі засобів. Художник вдавався до умовно-лаконічних при­йомів образотворчого виріше­н­ня ви­стави. Його роботи видовищні, емоційно від­криті, сповнені напруже­н­ня, сценічних ефектів. Для З. характерне вмі­н­ня доцільно викори­стати сценічний про­стір, зна­йти оригінальний ракурс. Водночас від 1973 — професор Одеського педагогічного ін­ституту. Роботи зберігаються у МТМК (Київ), Театральному музеї ім. О. Бахрушина та Центральному музеї музичної культури ім. М. Глінки (обидва — Москва), Музеї П. Чайковського (м. Клин Московської обл.).