Ленкавський Степан
ЛЕНКА́ВСЬКИЙ Степан (псевд.: Коваль, Залужний, Семен, Маркевич; 06. 07. 1904, с. Угорники, нині у складі Івано-Фр. міськради — 30. 10. 1977, м. Мюнхен, Німеччина) — учасник національно-визвольного руху. Навч. у Станіслав. гімназії (нині Івано-Франківськ), Львів. та Яґеллон. (Краків) університетах. Провід. чл. й ідеолог Союзу укр. нац. молоді, співроб. ред. його часописів «Метеор» і «Смолоскипи». Поділяв погляди М. Міхновського та Д. Донцова. Учасник 1-го Конгресу ОУН у Відні (1929). Відтоді — ідеол. референт Крайової екзекутиви ОУН на Зх.-укр. землях. 2 листопада 1931 заарешт. польс. владою, за націоналіст. діяльність засудж. до 4-х р. ув’язнення. 1935 звільнений. Співпрацював у націоналіст. період. вид. «Український голос», «Сурма», «Розбудова нації», підпіл. часописах «Бюлетень Краєвої екзекутиви ОУН на ЗУЗ», «Юнак». Один з ідеологів ОУН. Написав «Декалог» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), «Маніфест Організації українських націоналістів» (1940), запропонував гасло «Свобода народам! Свобода людині!», розробив «Ідеологічні тези ОУН» (1941, співавт.). Від квітня 1941 — заступник голови Проводу ОУН і референт пропаганди. Один з ініціаторів і співтворців Акта відновлення Української Держави від 30 червня 1941. У серпні того ж року за спробу взяти під контроль ОУН військ. друкарню у Львові заарешт. ґестапо й ув’язнений у нім. концтаборі. 1944 звільнений. Мешкав у Кракові, згодом переїхав до Мюнхена. Кер. референтури підсовєт. справ (від 1947) та голова Проводу (1959–68) Закордон. частин ОУН. Співроб. ред. вид. «Шлях перемоги», «Визвольний шлях», «Визвольна політика», «Український самостійник» та ін. В Івано-Франківську встановлено мемор. дошку Л., його ім’ям названо вулицю, видано 2-томну збірку творів «Український націоналізм» (2002).
Рекомендована література
- Климишин М. Степан Ленкавський (у десяту річницю його смерті) // Визв. шлях. 1987. Кн. 11;
- Сич. О. Степан Ленкавський: життєвий шлях на тлі історії ОУН. Ів.-Ф., 1999;
- Посівнич М. Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929–1939 роках. Л., 2010.
Завантажити статтю
Людина 
