Леонтій

ЛЕО́НТІЙ (Гудимов Іван Опанасович; 10. 09. 1928, с. Нова Слобода, нині Путивл. р-ну Сум. обл. — 16. 04. 1992, м. Словʼянськ Донец. обл., похов. у Херсоні) — церковний діяч РПЦ. Орден преподобного Сергія Радонезького 2-го ступеня (1982). У 1948 прийняв чернечий постриг і був висвяч. на ієро­диякона, 1951 — на ієромонаха. Закін. Одес. духовну семінарію (1952) та Моск. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1957). Від­тоді — пом. ін­спектора і викл., від 1960 — ректор Одес. духов. семінарії. 1961 во­звед. у сан архімандрита, 1962 хіротонізов. на єпис­копа Подільського, вікарія Моск. митрополії, при­знач. пред­ставником Патріарха Московського і всієї Русі при Патріарху Великої Антіохії та всього Сходу. Від 1964 — єпис­коп Волинський і Рівненський, від 1965 — Сімферопольський і Кримський, від 1967 — Харківський і Богодухівський. 1968 во­звед. у сан архі­єпис­копа. Від 1970 — архі­­єпис­коп Берлінський і Середньоєвропейський, Патріарший екзарх Середньої Європи; від 1973 — єпис­коп Сімферопольський і Кримський. 1989 во­звед. у сан митрополита. Від 1990 — митрополит Одеський і Херсонський, від 1991 — Херсонський і Таврійський, від 1992 — Донець­кий і Словʼянський.

Завантажити статтю