ЛЕО́НТІЙ (Матусевич Леонтій Прокопович; 16. 04. 1884, с. Озеряни Володимир. пов. Волин. губ., нині Турій. р-ну Волин. обл. — 23. 12. 1942) — церковний діяч РПЦ. 1908 прийняв чернечий постриг. Закін. Київ. духовну академію зі ступ. канд. богословʼя (1909). Від­тоді викладав у Житомир. пастор. училищі. 1915 во­звед. у сан ігумена, 1922 хіротонізов. на єпис­копа Коростенського, вікарія Волин. єпархії. 1923 при­­єд­нався до обновленців, брав участь у 2-му Всерос. обновлен. соборі, згодом роз­каявся і повернувся до РПЦ. 15 лютого 1930 заарешт., 4 квітня того ж року за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до 3-х р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у м. Архангельськ (РФ). 23 квітня 1933 заарешт., 3 липня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. угрупова­н­ня засудж. до 3-х р. таборів. 1935 до­строково звільнений через важку хворобу. Проживав у Вологод. обл. (РФ). 26 серпня 1941 за звинуваче­н­ням у контр­рев. агітації засудж. до роз­стрілу, згодом вирок змінено. Помер в увʼязнен­ні. Реабіліт. 1989.