Леонтович Олена
ЛЕОНТО́ВИЧ Олена (справж. — Вороніна Олена Василівна; 16. 04. 1937, Київ) — письменниця, перекладачка. Член НСПУ (2003). Закін. Київський університет (1960). Працювала логопедом у дит. закладах Києва (1959–89). Відтоді — на творчій роботі. Від 1982 друкується у вітчизн. часописах («Голос України», «Слово Просвіти», «Урядовий кур’єр», «Дивослово», «Краянка» та ін.), колект. зб., а також за кордоном (Латвія, Польща, Канада, США). Авторка зб. «Осінні соняшники» (2003), «У полум’ї життя» (2012), в які увійшли новели, оповідання, мініатюри, казки та есеї про представників козац.-старшин. родин Устимовичів і Леонтовичів; зб. поезій «Мов подих сон-трави» (2014); кн. «Окрилений Україною: життєпис і творчість Володимира Леонтовича з уступами і роздумами» (2008), «Шульгини: батьки, діти, онуки» (2011), «Нетлінна слава України» (2013) про забутих або й незнаних діячів культури і науки. Упорядкувала твори В. Леонтовича (у 4-х т., 2004–06), зб. наук. пр. Н. Іщук-Пазуняк «Леся Українка. Ідея свободи у спектрі світової цивілізації» (2008) та «Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії» (2010). Переклала з франц. мови окремі твори письменників Е. Базена, М. Дрюона, А. Моруа, К. Пейзан, Анрі Труайя та ін., які упорядкувала й видала у зб. оповідань і новел «Велична Жульєна» (2001), та разом із М. Муловою-Войтовецькою кн. історика О. Шульгина «Україна і червоний жах. Погроми в Україні» (2001) зі вступом А. Жуковського. Усі зазнач. твори опубл. у Києві.
Рекомендована література
- Марусик Т. Свято душі // УС. 2003. Ч. 14;
- Кочевська Л. Щастя творчості // Там само. Ч. 25;
- Диба А. Окрилена Україною // Там само. 2007. Ч. 16;
- Її ж. Олена Леонтович — дослідник, популяризатор, видавець і духовний меценат свого великого роду // Сучас. погляд на літературу: Зб. наук. пр. К., 2007. Вип. 11;
- Подрига В. Олена Леонтович: штрихи до життєпису // Рідний край. 2012. Ч. 1.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
