Леонюк Володимир Гнатович

Визначення і загальна характеристика

ЛЕОНЮ́К Володимир Гнатович (16. 08. 1932, с. Критишин, нині Брест. обл., Білорусь — 14. 12. 2013, Львів) — крає­знавець. Освіта середня. Під час колективізації разом із родиною був висланий до Казах­стану. 1952 заарештований, за звинуваче­н­ням в українському буржуазному націоналізмі засуджений до 25 р. таборів і 5 р. по­збавле­н­ня прав. Покара­н­ня від­бував у інтинських таборах (Республіка Комі, РФ). 1965 звільнений до­строково. За участь у діяльності під­пільної української організації «Обʼ­єд­на­н­ня», яка пропагувала ідею незалежності України, 1960 заарештований вдруге, засуджений до 12 р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Мордовії (РФ). Після до­строкового звільне­н­ня 1971 пере­їхав на Львів­щину, працював будівельником. Від 1988 — на творчій роботі. Мешкав у Львові. Автор «Словника Берестейщини» (Л., 1996; т. 2, 2010), зб. новел «Захмарені досвітки» (Л., 2012; осн. тематика — людина в тоталітарному су­спільстві періоду його роз­кладу й занепаду), а також низки крає­знавчих публікацій про Поліс­ся у газетах «За вільну Україну», «Наше слово», журналах «Дзвін», «Український вісник» та ін.

В. Г. Морозюк

Завантажити статтю