Лепкий Данило Хомич

Визначення і загальна характеристика

ЛЕ́ПКИЙ Данило Хомич (псевд. і крипт.: Сава Сливич, Хомів, Священик, Д. Л. та ін.; 29. 12. 1858, с. Літиня, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 20. 03. 1912, м. Старий Самбір, нині Львів. обл.) — письмен­ник, етно­граф. Член Етногр. комісії НТШ (1900). Закін. Пере­мишл. духовну семінарію УГКЦ (нині Польща, 1884). Від­тоді душпас­тирював у Галичині, зокрема від 1900 — у Старому Самборі. Організував у місті укр. кредитне товариство, очолював місц. філію товариства «Просвіта». Збирав етногр. матеріали, вміщував публікації у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Діло», «Батьківщина», «Ватра», календарях товариства «Просвіта» тощо. То­варишував із І. Франком, В. Гна­тюком, М. Павликом, І. Трушем. Автор повістей із життя галичан «Повінь», «Чужа кривда не зігріє», «Ловчицький пан Кригулець» (усі — 1894), «Сплачений довг: опо­ві­да­н­ня з міщанського життя» (1909), автобіогр. повісті «Се­лянська дитина» (1900), оповідань для дітей «Святий вечір» (1894), «Непослушний школяр», «Дуб і потік» (обидва — 1899), етногр. ст. «На­родні повірки про вітер» (1882), «Похорон­ні звичаї і обряди нашого народу» (1883), «Людові ві­рува­н­ня про птахів» (1885), «Де­які вірува­н­ня про дитину» (1886), «Вода в людовій вірі» (1888) та ін. (деякі з них Ф. Ржегорж пере­клав чес. мовою). Багато оповідань Л., які він друкував у вид. товариства «Просвіта», написано на основі пере­казів і легенд Карпат. краю. Уклав і видав матеріали до біо­графії В. Навроцького (1886).

Літ.: Данило Лепкий: [Некролог] // Діло. 1912, 21 берез.; Кирчів Р. Ф. Етно­графічне дослідже­н­ня Бойківщини. К., 1978; Матеріали до біо­графій етнологів та народо­знавців України. К.; З., 2001.

Б. З. Якимович

Завантажити статтю