Лепкий Данило Хомич
ЛЕ́ПКИЙ Данило Хомич (псевд. і крипт.: Сава Сливич, Хомів, Священик, Д. Л. та ін.; 29. 12. 1858, с. Літиня, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. — 20. 03. 1912, м. Старий Самбір, нині Львів. обл.) — письменник, етнограф. Член Етногр. комісії НТШ (1900). Закін. Перемишл. духовну семінарію УГКЦ (нині Польща, 1884). Відтоді душпастирював у Галичині, зокрема від 1900 — у Старому Самборі. Організував у місті укр. кредитне товариство, очолював місц. філію товариства «Просвіта». Збирав етногр. матеріали, вміщував публікації у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Діло», «Батьківщина», «Ватра», календарях товариства «Просвіта» тощо. Товаришував із І. Франком, В. Гнатюком, М. Павликом, І. Трушем. Автор повістей із життя галичан «Повінь», «Чужа кривда не зігріє», «Ловчицький пан Кригулець» (усі — 1894), «Сплачений довг: оповідання з міщанського життя» (1909), автобіогр. повісті «Селянська дитина» (1900), оповідань для дітей «Святий вечір» (1894), «Непослушний школяр», «Дуб і потік» (обидва — 1899), етногр. ст. «Народні повірки про вітер» (1882), «Похоронні звичаї і обряди нашого народу» (1883), «Людові вірування про птахів» (1885), «Деякі вірування про дитину» (1886), «Вода в людовій вірі» (1888) та ін. (деякі з них Ф. Ржегорж переклав чес. мовою). Багато оповідань Л., які він друкував у вид. товариства «Просвіта», написано на основі переказів і легенд Карпат. краю. Уклав і видав матеріали до біографії В. Навроцького (1886).
Рекомендована література
- Данило Лепкий: [Некролог] // Діло. 1912, 21 берез.;
- Кирчів Р. Ф. Етнографічне дослідження Бойківщини. К., 1978;
- Матеріали до біографій етнологів та народознавців України. К.; З., 2001.