ЛЕПЛЕ́ВСЬКИЙ Ізраїль Мойсе­йович (1894, за ін. даними — 1895 або 1896, м. Брест-Литовськ, нині Брест, Білорусь — 28. 07. 1938, Москва) — один із керівників радянських органів державної без­пеки. Комісар держ. без­пеки 2-го рангу (1935). Державні нагороди СРСР. Від 1909 працював на виробництві, 1914 мо­білізов. до рос. армії (служив на Кавказі). 1909–14 був чл. Бунду, 1917 вступив до РСДРП. Від 1919 — спів­роб., від 1920 — зав. секретно-оператив. й особл. від­ділів Катеринослав. губерн. ЧК; від 1922 — нач. Катерино­слав. губерн., від 1923 — Поділ. губерн., від 1925 — Одес. окруж. від­ділів, від 1929 — нач. секретно-оператив. упр. ГПУ УСРР; водночас від 1927 — нач. і воєнком 26-го прикордон. загону ОГПУ СРСР; від 1931 — за­ступник нач., нач. особл. від­ділу ОГПУ; від 1933 — за­ступник голови ГПУ УСРР; від 1934 — нарком внутр. справ. Білоруської РСР; від 1936 — нач. особл. від­ділу гол. упр. держ. без­пеки НКВС СРСР; від 1937 — нарком внутр. справ УРСР; 1938 — нач. 3-го упр. НКВС СРСР. Без­посередньо причетний до фабрикува­н­ня справ Укр. нац. центру, «Весна», СВУ, УВО; процесів над Г. Зіновʼєвим і Л. Каменєвим. 26 квітня 1938 заарешт., 28 липня того ж року за звинуваче­н­ням у приналежності до фашист. змови в НКВС засудж. до роз­стрілу. Гол. військ. прокуратура СРСР 1957 роз­глянула справу Л. і встановила без­під­ставність вироку, однак, враховуючи його участь і роль у організації масових ре­пресій, у реабілітації від­мовила.