Лесьмян Болеслав-Станіслав

ЛЕ́СЬМЯН Болеслав-Станіслав (Leśmian Bolesław Stanisław; 22. 01. 1877, Варшава — 05. 11. 1937, там само) — польський письмен­ник, пере­кладач. Член Польс. академії літ-ри (1933). Від 1891 жив у Киє­ві, де закін. юрид. факультет Університету св. Володимира (1901). Під­тримував звʼязки із київ. укр. твор. інтелігенцією. Восени 1897 звернувся до голови Літ.-артист. товариства М. Старицького з ініціативою від­значити ювілей А. Міцкевича. На урочистому вечорі 1898 після вступ. слова Олени Пчілки Л. читав свої вірші про класика польс. літ-ри. Мандрував Україною, брав участь у таєм. патріот. гуртках польс. студентів. За декламува­н­ня вільнодум. віршів увʼязн. на кілька тижнів; за участь у студент. протесті 7 грудня 1900 проти реакц. курсу засудж. до року засла­н­ня й виключе­н­ня з Університету, покара­н­ня замінили скасува­н­ням пільг. Працював 1901–03 пом. юрид. радника при Упр. Варшав-Віден. залізниці у Варшаві. Жив у Парижі (1903–06, пере­кладав), Варшаві (1906–10, 1935–37), Італії та Франції (1911–14), Лодзі (1914–18, в. о. літ. кер. «Польс. театру»), Грубешуві (1918–22, працював нотаріусом), Замості (1922–35, утримував влас­ну нотаріал. контору). Писав рос. і польс. мовами. Дебютував 1895 у ж. «Wędrowiec». Друкував цикли віршів російською мовою 1900 у часописі «Киевская газета», 1906–07 — ж. «Весы», «Золотое руно», «Пере­вал», 1909–13 — рец. на літ. і театр. новинки. Писав естет.-філос. есе. Пере­буваючи далеко від України, цікавився київ. культур. жи­т­тям. Брав участь у під­готовці двомов. зб. «Літературний річник українських і польських авторів = Noworocznik li­­teracki autorów polskich i ukraiń­skic» (Kiew, 1909), у роз­горнутій рец. на нього «Prόby twόrczości literackiej na Ukrainie (Z powodu Noworocznika literackiego auto­rów polskich i ukraińskicz)» // «Kurier Warszawski» (1910, № 65) побажав духов. зближе­н­ня і взаєморо­зумі­н­ня двох брат. народів. За­знавши в ран­ній період творчості впливу модерніст., символіс.-неоромант. течій, Л. став одним із ви­знач. польс. ліриків 20 ст., спів­цем духов. світу людини. Автор зб. віршів «Sad roz­­stajny» (1912), «Łąka» (1920), «Napój cienisty» (1936), «Dziejba leśna» (1938), «Poezje wybrane» (1974), «Poezje zebrane» (1993; 1995; 2000); зб. фантаст. опові­­­дань «Klechdy sezamowe» (1913), «Przygody Sindbada Żeglarza» (1913; укр. перекл. В. Дмитрука — Л., 2007), «Klechdy polskie» (1956), зб. нарисів «Skice lite­­rackie» (1959). Пере­клав зб. «Nie­­samowite opowieści» (1913) Е. По. Ви­дано зібр. творів «Dzieła wszyst­­kie» (2010–12, t. 1–4). Усі за­значені книги опубл. у Варшаві. Деякі вірші Л. пере­клали Ю. Бед­рик, В. Боровий, Г. Гордасевич, В. Гуцаленко, М. Кіяновська, І. Качуровський В. Коптілов, Д. Павличко.

Завантажити статтю