ЛЕТИЧЕ́ВСЬКИЙ Ісак Натанаелович (23. 11. 1874, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 16. 08. 1958, Київ) — спів­ак (тенор). Батько Адольфа та Теодора, дід Олександра Ле­тичевських. Заслужений артист УСРР (1932). Навч. у Київ. муз. школі С. Блюменфельда (1898–1901; кл. А. Чарнової-Ґанґардт). Від 1892 спів­ав у «Російсько-малоросійській» (укр.) капелі, концертував також як соліст. Ви­ступав у складі різних опер. антре­приз, зокрема в рос. трупі М. Унковського в Астрахані (Росія, 1897). Від 1901 — хорист, 1902–50 — соліст Київ. опер. театру (1903 брав участь у по­становці опери «Різдвяна ніч» М. Лисенка з нагоди 35-річчя твор. діяльності композитора). Ви­ступав у амплуа ком­прімаріо (тенора на других ролях), однак до кожної партії ставився винятково уважно. Брав участь у по­становці бл. 120 опер. З великим успіхом виконував партію Тріке в опері «Євгеній Онєгін» П. Чайковського. Під час гастролей Ф. Шаляпіна в Києві (1915) був його сцен. партнером (роль Шуйського у ви­ставі «Борис Годунов» М. Мусоргсько­го). Серед партнерів — К. Брун-Каміонська, В. Лоський, М. Микиша, П. Цесевич. Спів­ав під керівництвом диригентів Е. Купера, Л. Штейнберга. У репертуарі — арії з опер, романси, зокрема циган., українські народні пісні. Для виконав. стилю Л. характерні артистизм, виразне вокальне роз­кри­т­тя муз.-сцен. образів. Протягом багатьох років організовував концерти для військово­службовців, був головою Респ. шефської комісії працівників мистецтв. Гастролював у С.-Пе­тер­бурзі, Саратові, Казані, Кисловодську (усі — Росія), Тифлісі (нині Тбілісі), Вільно (нині Вільнюс), Берліні, Парижі.